ПЕДАГОГІЧНІ ІДЕЇ О.В. ДУХНОВИЧА

Визначну освітню діяльність у першій половині та середині XIX ст. проводив на Закарпатті Олександр Ва¬сильович Духнович (1803—1865). Пра¬цюючи після закінчення Ужгородської гімназії та духовної семінарії домаш¬нім учителем, викладачем гімназії, свя¬щеником, він будив у краї думку про необхідність поширення освіти як осно¬ви духовного життя людини. Педагог стверджує, що дитина стає особистістю, людиною тільки тоді, коли вона набуває

О.В. Духнович

освіту і виховання. Людина без виховання, на думку О.В. Духно¬вича, подібна до землі, на якій зростає бур'ян. Отже, людині треба надати освіту, повноцінне виховання, тільки тоді вона буде ко¬рисною собі та суспільству. Виходячи з цих позицій, О.В. Духнович все життя дбав про створення нових шкіл, розширення їх мережі, залучення до навчання в них усіх дітей. Підбиваючи підсумки свого життя, він з гордістю заявив: "Я сподорожував усю Маковицю, навчаючи і закликаючи народ будувати школи і, слава Богу, в 71 селі заснував училища..."

Олександр Духнович у своїх поглядах стояв на позиціях тради¬ційного українського просвітительства, вважаючи, що за раху¬нок поширення освіти можна значно поліпшити суспільство.

Довгий час теоретична спадщина і досвід практичної діяль¬ності самобутнього просвітителя карпатських русинів і всього українського народу О.В. Духновича по-справжньому не дово¬дились до широкої громадськості, і лише в останні десятиліття XX ст. поволі, але впевнено, з'являються дослідження, розвідки щодо життя та творчості славетного українця2.

О.В. Духнович писав так званою русинською мовою, що є діалектом етнічного відгалуження карпатських українців. Че¬рез те всім читачам більш зрозумілим буде виклад педагогічних ідей О.В. Духновича сучасною літературною мовою, що ніскільки не принижує значення його поглядів на виховання учнівської молоді, бо вони, власне кажучи, адресовані всім українцям.

Великою заслугою педагога є написання ним підручників для народних шкіл. У 1847 р. він створює перший буквар на Закар¬патті "Книжицю читальну для начинающих", у 1831 р. пише підручник з географії "Краткий землепис для молодих русинов", у 1853 р. — "Сокращенную грамматику письменного русского язьїка" тощо.

Вершиною педагогічної творчості О.В. Духновича є написан¬ня ним першого підручника з теорії і практики навчання і виховання молоді "Народной педагогии в пользу училищ й учителей сельских" у 1857 р. Цей твір став підручником практичної і теоретичної діяльності просвітителя і відіграв надзвичайно важливу роль у розвитку вітчизняної педагогіки та шкільної справи. Взятися за створення цієї праці просвітителя примуси¬ла відсутність систематизованих знань з теорії та практики на¬вчання дітей, підготовки вчителів до наставництва. Це усклад¬нювало навчальний процес, більшість учителів, не маючи відпо¬відних знань для роботи з дітьми, інтуїтивно вели навчання, ча¬сто невміло дбали про розвиток дітей. Враховуючи це, О.В. Дух-нович систематизував наявні педагогічні знання, використавши власний досвід і подав їх у вигляді підручника для вчителів і тих, хто готується взятися до наставництва. О.В. Духнович вва¬жав педагогіку мистецтвом мистецтв, а педагог, на його думку, усіх митців з огляду на звання своє перевищує. Для того щоб, за висловом О.В. Духновича, людину і людство влаштовувати, не¬обхідно досконало оволодіти педагогічними знаннями, навчити¬ся їх застосовувати, передбачати наслідки вчиненого: "такими міркуваннями займатися, як би змогти легше і більш успішно виконувати свій обов'язок"1.

О.В. Духнович, як і його попередник Г.С. Сковорода, вважав, що виховання має враховувати природу дитини. Він закликав учителів, батьків глибоко вивчати природні особливості дітей, виявляти сили, надані їм природою, і, не чинячи опору, сприяти всебічному їхньому розвитку: "щоб сили людські, тілесні і ду¬ховні, природою людині надані, з молодості... зберегти і удоско¬налювати". Особливо педагог наполягає на врахуванні вікових особливостей і будови тіла учнів при залученні їх до фізичної і, зокрема, аграрної праці.

У зв'язку з тим, що діти не однакові за природою, вони потре¬бують індивідуального підходу, "адже від натури деякі діти схильні суттю на деякі витівки". У такому разі педагог зобов'я¬заний вживати засобів, якими б розвивалися бажані й гальмува¬лися негативні якості. При цьому Духнович застерігає виховате¬ля від того, "щоб пристрастями тими не нашкодив, але ще при¬множив і збільшив в учневі такому..."

1 Ця та подальші цитати подаються за уривками з праці О.В. Духнови¬ча "Народная педагогия в пользу училищ й учителей сельских" (Хрестома¬тія з історії вітчизняної педагогіки. — К., 1961. — С. 518).