Проблема навчання обдарованих дітей

Обдаровані люди приносять велику користь суспільст¬ву, державі, є її гордістю. Тому перед суспільством, дер¬жавою, школою і сім'єю постає проблема навчання і ви¬ховання таких дітей.

Одним з важливих напрямів діяльності вчителя в за¬гальноосвітній школі є його робота з учнями, які мають особливі здібності. Вони характеризуються порівняно ви¬соким розвитком мислення, довготривалим запам'ято¬вуванням навчального матеріалу, добрими навичками са¬моконтролю в навчальній діяльності, великою працездат¬ністю та ін. їм притаманна неординарність, свобода ви¬словлювання думки, багатство уяви, чіткість різних видів пам'яті, швидкість реакції, вміння піддавати сумніву й науковому осмисленню певні явища, стереотипи, догми. Це створює сприятливі морально-психологічні умови для активної навчальної діяльності та збільшення її обсягу й інтенсивності з тим, щоб навчальне навантаження сприяло розвитку навчальних можливостей учнів, а не стримувало цей процес через недостатню їх завантаженість.

Існує кілька типів індивідуальної обдарованості: раціонально-мислительний — необхідний ученим, політикам, економістам; образно-художній — дизайнерам, конструк¬торам, художникам, письменникам; раціонально-образ¬ний — історикам, філософам, учителям; емоційно-почут¬тєвий — режисерам, літераторам. Щодо обдарованих уч¬нів особливу увагу слід звернути на такі моменти: повне задоволення запитів найпідготовленіших дітей у поглиб¬леному вивченні предметів на основі широкого ознайом¬лення їх із сучасною наукою; створення умов для задово¬лення їх різнобічних пізнавальних інтересів і водночас для розвитку здібностей, виявлених у певній галузі діяльності; забезпечення можливостей для широкого вияву елементів творчості в навчальній і позашкільній роботі; залучення їх до надання допомоги своїм однокласникам у навчанні, в розвитку навчальних можливостей; запобігання розвит¬ку в них переоцінки своїх можливостей, лінощів через систематичну недовантаженість. Форми роботи з цією ка¬тегорією учнів — групові та індивідуальні заняття на уро¬ках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомо¬стями, які вони можуть отримати в процесі виконання до¬даткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу обробки навчальної інфор¬мації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєних знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглиб¬леного вивчення навчального матеріалу, його системати¬зацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. До¬машні завдання для таких учнів повинні бути творчими.

Названі моменти в навчальних заняттях доповнюють системою позакласної та позашкільної роботи (виконання учнем позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів твор¬чості, зустрічі з ученими та ін.). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в олімпіадах. Важливо ке¬рувати позакласним читанням учнів. Учителі мають нала¬годжувати контакти з позашкільними установами, де зай¬маються їх вихованці. Вивчаючи інтереси і нахили учнів, вони допомагають їм обрати профіль позашкільних занять.

У роботі з цією категорією учнів не тільки створюють сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позаурочній діяльності, а й психологічно готують до наполегливої праці. Вони мають усвідомити, що розвинути здібності й досягти успіху можуть лише ті, хто готовий подолати труднощі. Брак таланту пояснюється не збідненою людсь¬кою природою, а відсутністю сильних натур, здатних вия¬вити мужність, наполегливість, сувору дисципліну в само¬освіті — самовихованні, в критичному самоосмисленні за¬гальноприйнятих норм, стереотипів, у захисті нового.

Розвиток обдарованих дітей гальмується через: відсут¬ність соціально-матеріальної бази, потрібної для вияву різ¬нобічних талантів дітей, їхньої творчості; формалізовану, механізовану та автоматизовану систему навчання; поне¬волення дитячої обдарованості бездуховною масовою куль¬турою; відсутність психологічної допомоги дітям у подо¬ланні комплексу неповноцінності.У вихованні цієї категорії дітей особлива відповідаль¬ність лягає на сім'ю. Неправильний підхід до талановитих дітей у родинному колі, їх обожнювання призводять до не¬гативних наслідків. А. Макаренко у своїй «Книзі для бать¬ків» наводить цікавий приклад виховання єдиного сина в сім'ї Кетових. Завдяки детально продуманій системі вихо¬вання Вітько швидко випередив однолітків у навчанні. У п'ять років він правильно говорив російською і німецькою мовами, в десять — почав знайомство з класичною літера¬турою, у дванадцять — читав в оригіналі Шекспіра, «пе¬рескочив» через десятий клас, а в сімнадцять вступив на фізико-математичний факультет університету, вразивши професорів своєю обдарованістю та ерудицією. Проте він сформувався як егоїст, холодний цинік, байдужий до всьо¬го і до всіх. Головним для нього був він сам, його успіхи й задоволення. Тому так бездушно відмовляється він при¬нести з аптеки ліки хворому батькові.

Педагоги і батьки повинні керуватися твердженням В. Сухомлинського про те, що у природі немає дитини безталанної, ні на що не здатної.