Характеристика методів тестування та бесіди

1. Метод бесіди – джерело і спосіб пізнавання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Щоб вона була результативною, необхідно мати її план, основні і додаткові запитання, створити сприятливу атмосферу для відвертого обміну думками, врахувати індивідуальні особливості співбесідника; виявити педагогічний такт, уміти запропонувати бесіду. Отримані результати бесіди доцільно порівняти інформацією про особистість, отриманою за допомогою інших методів. Різновид бесіди – інтерв’ю. На відміну від бесіди, яку проводять у природній, невимушеній обстановці під час інтерв’ю, дослідник становить наперед визначені запитання у певній послідовності й записує відповіді співбесідника.

Тестування – метод діагностики із застосуванням стандартизованих запитань та завдань, що мають певну шкалу знань. До нього вдаються для стандартизованого визначення індивідуальних відомостей особистості. Тестові методи використовують у трьох сферах:

1.в освіті;

2.при виборі професії та професійній підготовці;

3.при психологічному консультуванні й психотерапії.

За функціональною ознакою розрізняють: тести інтелекту; тести креативності; тести досягнень; тести особистості; проективні тести.

Назвіть основні форми теоретичної підготовки у професійно-технічних навчальних закладах.

2. Основний документ обліку навчань роботи в ПТУ є журнал теоретичного і виробничого навчання вони мають установчу форму і в них викладені та здійсненні облік успішності, поведінки учня, відвідування ними занять та виконання ними навчальної програми.

Основні форми теоретичної підготовки є різні типи уроків, лекцій, теоретичні семінари, збори.

Лекція: композиційна побудова лекції, переконливість доказів і аргументів, жива, емоційна мова вчителя, його власна оцінка подій, фактів, явищ, використання різних прийомів для підтримання уваги учнів.

Семінарські заняття їх поділяють на підготовчі, власне семінарські заняття між предметні семінари – конференції.

У чому суть виховно та розвиваючої функції навчання.

3.Виховний характер навчання – об’єктивна закономірність, що виявляється в усі епохи. Водночас виховуючий характер навчання – важлива функція діяльності вчителя, який виховує підростаюче покоління насамперед у процесі навчання зрозуміло, що процес навчання передусім сприяє формуванню наукового світогляду учнів на основі засвоєння системи наукових знань про природу, суспільство і людину, вихованню відповідного ставлення до життя і до самих себе. Формування наукового світогляду є підґрунтям для виховання моральних, трудових, естетичних і фізичних якостей особистості. Реалізація освітньої , розвиваючої та виховної функції залежить від таких чинників: використання змісту навчального матеріалу, добору форм, методів і прийомів навчання, забезпечення порядку і дисципліни на уроці, використання оцінок; особи вчителя, його поведінки, ставлення до учнів.

Передбачає розвиток учнів у процесі навчання. Розвиваюче навчання сприяє розвиткові мислення формуванню волі і емоційно-почуттєвої сфери, навчальних інтересів, мотивів і здібностей. Передусім слід розвивати мислення учнів на основі загально-розумових дій і операцій. Учні загальноосвітньої школи мають навчатися: структурування, систематизації, конкретизації, варіювання, доведення, робити висновки, пояснення, класифікації аналізу, синтезу, порівняння, абстрагування, узагальнення. Під час навчального процесу вчитель сприяє розвиткові в учнів волі та наполегливості, розвиває їхні емоції.

4. Дайте визначення поняття навчальний план та навчальна програма.

Навчальний план – це документ, що визначає склад навчальних предметів, які вивчаються в даному закладі, їх розподіл тижневу й річну кількість годин, що відводиться на кожний навчальний предмет, і, в зв’язку з цим, структуру навчального року.