Сучасний погляд на педагогічну та психологічну науку

Комплекс заходів, які дають змогу сконструювати оптимальний варіант системи виховної роботи, включає:

1.Врахування результатів вивчення особистості дітей під час організації виховної діяльності.

2.Комплексне проектування завдань виховання. психічного розвитку учнів, їх конкретизації.

3.Вибір оптимального змісту виховання.

4.Комплексне використання індивідуальних і групових форм і методів.

5.Координацію впливів на особистість.

6.Організацію самовиховання школярів, розвиток їх самодіяльності і самоврядування.

7.Організація діалогічного спілкування, що ґрунтується на принципах довір’я.8.Інформаційно-методичне забезпечення виховного процесу, впровадження демократичних форм управління вихованням.

Аспекти розвитку і становлення виховних систем деталізуються в педагогічних працях Г.І. Сороки, Л.І. Новикової, петербурзьких дослідників І.А. Колесникова та Є.Н.Баришникової.

Сучасна педагогіка ламає стереотипи, які утвердились в школах. Домінування знань, обов’язково академічних, змінюється феноменом природовідповідності. Випускники шкіл все частіше зустрічаються з необхідністю оволодіння науковою виживання на основі розвитку соціально-психологічних засобів пристосування до будь-яких ситуацій. Спектр здібностей, які в даному зв’язку мусить розвинути освітній процес, надзвичайно широкий: від фізичних якостей. Які потрібні кожному і для зустрічі з природою, і для спілкування з людьми, з метою, як правило, далекою від ідеалу творчої співпраці і взаємодопомоги, до вміння вижити у співтоваристві інших, залишаючись при цьому повноцінною, вільною і відповідальною особистістю. У новій школі індивідуальність мусить виступати керівним методологічним положенням у вихованні та навчанні.

Педагогічна наука виділяє три складові майбутньої освіти, які повинні узгоджуватись між собою, це – наукові дисципліни, художні дисципліни та ціннісні орієнтації.

Сучасне виховання базується на системі цінностей, які вказують на вектор виховних зусиль, формують виховний ідеал. Раніш виховувались класові цінності, сьогодні акцент зроблено на загальнолюдські. У 1993 році американець С.Хантинган провів аналіз 100 порівнювальних досліджень про цінності у різних державах. Він довів, що західні цінності мають найвищий статус у світі.

Омелян Вишневський, професор Дрогобицького педінституту, запропонував “Кодекс цінностей”, в якому виділив наступні категорії:

•Абсолютні вічні цінності: добро, совість, правда, віра, надія, любов...

•Основні національні цінності: патріотизм, історична пам’ять, захист Вітчизни...

•Основні громадські цінності: захист прав і свобод, повага закону...

•Цінності сімейного життя: вірність, довіра, піклування про дітей та батьків...

•Цінності особистого життя: внутрішня свобода, воля, розум...

Основою всіх цінностей є Абсолют Добра. Науковці І.Д.Бех, В.І.Лозова, Г.І. Сорока, М.М. Фіцула та інші в педагогічних працях дають чіткі поради, що стосуються постановки шести і завдань, формулюють основні принципи виховання, класифікують та характеризують методи, прийоми, засоби виховання. Сучасна типологія форм виховної діяльності, яка за традиційною класифікацією, в основу якої покладено кількість учнів, що беруть участь у виховному заході, включає три групи: масові, групові та індивідуальні. Вона достатньо вивчена та описана і дозволяє вчителю працювати творчо і яскраво.