Проблема наркоманії у сучасному суспільстві

•усе велика очевидність неефективності і недостатності медичної (медикаментозної) допомоги при лікуванні і реабілітації наркоманії;•існуюча система лікування і реабілітації наркозалежних характеризується спрямованістю на стару соціальну структуру хворих (психічно хворі, що були кримінальні елементи і т.д.);

•у реабілітації і профілактиці переважає відомчий підхід, що перешкоджає комплексному рішенню проблеми реабілітації і профілактики; існуючі підходи до реабілітації не дають ефективності, порівнянної зі світовим показником;

•існуюча система фінансування реабілітації, наукових досліджень у цій області й оплата праці фахівців не сприяє поліпшенню якості роботи;

•ситуація з реабілітацією приводить до створення міфу про невиліковність наркоманії, що ускладнює положення наркоманів;

•наркоманія на сьогоднішній день стала основним джерелом поширення венеричних захворювань і навіть Спід.

Підвівши підсумки результатів дослідження причин уживання школярами одурманюючих речовин, можна сказати, що основу внутрішніх спонукальних сил складає дію механізму пошуку вражень на тлі нерозвиненості сфери потреб, наслідування дорослим (або одноліткам), перекручування процесу соціалізації, потреба в саморегуляції внутрішнього стану, особливо в психотравмуючі ситуації, порушення в емоційній і пізнавальній сферах, недолік наукових знань про здоровий спосіб життя, про алкоголь, тютюн, наркотиках, їхніх властивостях, наслідках їхнього вживання для особистості і суспільства.

Спровокувати інтерес до наркотиків і токсичних речовин і бажання по-експерементувати з ними може також когнітивно-эмоцийний дисонанс у структурі уявлень школярів про наркоманію і токсикоманію, що виникає при некомпетентності антинаркоманської контрпропаганди – не враховуючої статево-вікових особливості школярів і сучасні методи ведення первинної профілактичної антинаркоманської роботи.

Причини поширення наркоманії

Умовно можна виділити чотири основних групи факторів, що сприяють розвитку поводження, що відхиляється, у цілому і наркотизації зокрема.

1.Моральна незрілість особистості: негативне відношення до навчання, відсутність соціальна схвалюваної активності і соціально значимих установок; вузьке коло і нестійкість інтересів, відсутність захоплень і духовних запитів; невизначеність у питаннях професійної орієнтації, відсутність установки на трудову діяльність, дефіцит мотивації досягнень, відхід від відповідальних ситуацій і рішень; утрата «перспективи життя», бачення шляхів розвитку своєї особистості; терпимість до пияцтва, наркотикам.

2.Порушене соціальне мікросередовище: неповна родина; сильна зайнятість батьків; відсутність братів і сестер; перекручені сімейні відносини, що приводять до неправильного освоєння соціальних ролей, неправильне виховання; раннє (12-13 років) початок самостійного життя і передчасне звільнення від опіки батьків; легкий і неконтрольований доступ до грошей і нерозуміння того, як вони дістаються; алкоголізм або наркоманія в кого-небудь із близьких родичів або близьких людей; низький освітній рівень батьків.

3.Індивідуально-біологічні особливості особистості: спадкоємна обтяженість у відношенні психологічних захворювань і алкоголізму, важкі соматичні захворювання і нейроінфекції в раннім дитинстві; органічні поразки мозку, розумове недорозвинення і психологічний інфантилізм.

4.Індивідуально-психологічні особливості і нервово-психічні аномалії особистості: низька стійкість до емоційних навантажень, підвищена тривожність, імпульсивність, схильність до ризикованого поводження, недостатня соціальна адаптація, особливо в складних умовах, різній виразності акцентуації характеру, переважно комформного, гіпертимного, хитливого типів, неврози і психопатії.

В даний час існує ряд підходів до діагностики підвищеного ризику наркоманії в підлітків. Відповідно до наркологічного підходу, основними ознаками ризику вважаються зловживання чаєм, кавою, тютюном, алкоголем, спадкоємна обтяженість наркологічними і психічними захворюваннями. При педагогічному підході ознаками ризику вважаються шкідливі звички (кусання нігтів, паління), педагогічна занедбаність, виховання в соціально неблагополучних родинах. Правоохоронний підхід як основні ознаки ризику розглядає визначені форми девіантного поводження: азартні ігри, самовільні відходи з родини, відхилення від навчання і роботи, участь в асоціальних підліткових групах. Психіатричний підхід основне значення додає психічним порушенням: неврозам, психопатіям, депресіям, органічної мозкової патології.У підлітковому віці можливі різкі і не завжди прогнозовані прояви поводження, що саморуйнує. На жаль, зовнішня, скоріше, демонстративна поведінкова домінанта не знижує реальної небезпеки ризикованих і руйнівних наслідків для підлітка, що експериментує над собою. При цьому попередження дорослих, чужий досвід, можливі тілесні ушкодження і каліцтва, більш того, навіть перспектива смерті не є для нього бар'єром на шляху прийняття «своїх» рішень. Наслідку таких рішень при визначених обставинах можуть трансформуватися в умови аномального розвитку молодої людини. І тоді потяг до вживання наркотиків ставати не тільки ознакою індивідуально-психологічного неблагополуччя, але і явним показником сформованого поводження, що само руйнує.