ПРОЦЕС ВХОДЖЕННЯ УЧНЯ В НОВИЙ ДЛЯ НЬОГО КЛАСНИЙ КОЛЕКТИВ.

Однак, недостатнiсть комунiкативних навикiв, котрi особливо проявляються при груповiй взаємодiї, що передбачає узгодженiсть декiлькох дiтей, не виключаючи навiть у самих маленьких сильної емоцiйної прив'язаностi. Розлука з друзями може iнодi викликати у малюкiв поганий настрiй, сум, розгубленiсть, пошуки втраченого товариша. Емоцiйнi компоненти атракцiї явно випереджають розумовий розвиток дитини .

У чотирьох-шестилiтнiх дiтей спiлкування помiтно ускладнюється. Появляється усвiдомлена потреба в спiлкуваннi i взаємодiї саме з ровесниками, котрих уже не можуть замiтити нi дорослi, нi iграшки. Дослiдження психологiв показали, що вже на четвертому роцi життя у дiтей чiтко видiляється два кола спiлкування: вузьке коло, в якому дiти проводять бiльшу частину часу, i широкого загалу.

В даному вiцi виявлено також наявнiсть бiльш осмисленої та слiпої симпатiї й антипатiї з бiльш узагальненими мотивами. Так, що у молодших дошкiльникiв егоцентричнi мотиви становлять бiльшiсть, то у старших дошкiльникiв їх доля знижується.За дослiдженнями Л.А.Репiна й А.Ф.Горлiнова соцiометричний вибiр дошкiльниками найбiльш емоцiйно привабливий для тих ровесникiв по групi в дитячому садочку за критерiєм оцiнювання "самий хороший" - "не самий хороший" виявилось, що в оцiнцi дошкiльника ровесником найважливiшими є тi умiння i навики, якi забезпечують успiх в груповiй дiяльностi (перш за все в груповiй),а також сам факт цiкавої спiльної дiяльностi з даним ровесником (данi мотиви стоять на першому мiсцi) .

На другому мiсцi за їхнiми дослiдженнями стоять моральнi костi особистості дошкільника.

На третьому місці - зовнiшня охайнiсть i привабливiсть.

Молодшi дошкiльники (три-п'ять рокiв), частiше нiж старшi обгрунтовували свiй вибiр зовнiшньою привабливiстю ровесника i його успiхами у виконаннi обов'язкiв: охайнiсть та дисциплiнованiсть.

З вiком у дитини виникає здатнiсть оцiнювати моральнi якостi товаришiв не тiльки за ставленням до себе, але й до iнших, до колективу в цiлому. При цьому число егоцентричних мотивiв зменшується на половину, а число колективiстських збiльшується приблизно на стiльки ж.

Процес ускладнення та iндивiдуалiзації спiлкування продовжується i в шкiльному вiцi. Сама система органiзацiй шкiльного колективу певним чином полегшує вироблення комунiкативних навикiв навiть для тих дiтей, котрi ранiше їх не мали. В той же самий час органiзованi групи, якi керуються дорослими в школi, завжди складаються з неформальних мiкрогруп, якi базуються на особистих симпатiях й спiльностi iнтересiв з значно бiльшою стiйкiстю, нiж у дошкiльникiв.

Склад та структура таких мiкрогруп з вiком мiняється. За дослiдженням О.В.Киричука i його спiвробiтникiв серед першокласникiв переважають пари (діади), в других та третiх класах - групи з трьох i бiльше ровесникiв. З шостого класу починається зворотнiй процес: в зв'язку з ростом конфiденцiйностi спiлкування число учасникiв таких мiкрогруп знову зменшується .

Також було виявлено, що значно посилюється з вiком i процес психологiчного "розшарування", відбувається поляризацiя дiтей.

Групою дослідників на чолі з О.В. Киричуком було роздiлено всiх пiддослiдних дiтей в залежностi вiд числа отриманих ними соцiометричних виборiв на п'ять груп. Цiлком природньо, що бiльшiсть досліджуваних школярів була зосереджена в "середнiх" групах. Але найбiльший, причому невпинний рiст з вiком, був виявлений якраз в сторону крайнiх груп: "зiрки", - котрим надає перевагу бiльшiсть, та "вiдторгнутi", - котрих майже нiхто не вибирає.

Така поляризацiя, на думку І.С.Кона, має дуже важливi психологiчнi наслiдки і вiдображає зростання мiжособової вибiрковостi й одночасно структурної визначеностi дитячих колективiв.

З вiком також зростає й кiлькiсть iндивiдуальних виборiв. Дослiдження I.С. Кона, А.В.Мудрик виявили залежнiсть стiйкостi iндивiдуальних переваг вiд вiку. Дослiдженням були охопленi учнi 1-10 класiв. В результатi отриманих експериментальних даних було виявлено, що в цiлому стiйкiсть у виборi друзiв як i бiльшiсть позитивних виборiв з вiком пiдвищується, хоч ця залежнiсть i не є лiнiйною.

На думку автора пiдвищення стiйкостi у виборi партнера i у ставленнi до нього важливу роль вiдiграє процес стабiлiзацiї надання переваг та iнтересiв. Хоча це може бути пов'язано з бiльшою самоусвiдомленiстю власних емоцiйних станiв i власного "Я". Тобто, конфлiкт, який руйнує дитячу дружбу, пiдлiтками може бути оцiнений як не суттєвий. В результатi даного дослiдження було також виявлено, що з вiком менший вплив має також i вiдсутнiсть безпосереднiх щоденних контактiв з товаришами .