Формування естетичного світосприйняття у школярів через роботу дитячих художніх шкіл

Керування художньо-творчим розвитком учнів передбачає врахування вікових, індивідуальних, національних, культурних, раціональних особливостей і традицій; останнє зумовлює звертання до глибоких коренів народної творчості, проникнених національним духом, а не сліпе копіювання взірців і канонів мистецтва.

Залучення учнів до розуміння змісту та сукупності мистецтва повинна здійснюватись шляхом особистісно-емоційного сприйняття художньої інформації. Саме через це досягається духовно-моральне й естетичне виховання особистості учня, пробудження в його душі добрих почуттів, чуйності, здатності та співпереживання.

Художній образ – це основа, на якій базується художньо-образне сприйняття мистецтва і власна художня діяльність.

Ефективність занять мистецтвом істотно залежить зацікавлення художньою працею, від одержуваного дітьми в процесі занять емоційного задоволення, радості.

Образотворча діяльність залежить від загального розвитку, від вікових особливостей та від навколишнього середовища.

Перед жителями Карпат природа постає в усій її неповторній красі. Пори року змінюють чарівне вбрання гір, то оновлюючи його яскравою зеленню весни, то вистеляючи гарячим осіннім золотом листя, то обсипаючи сріблом снігу. Природа, з якою наче злилося наше життя, наділила його відчуттям краси, прагненням робити свої творіння яскравими й радісними. Учитель дитячої художньої школи має допомогти дітям відчути це у навколишньому : в архітектурі, в національному одязі, в побутовому інтер‘єрі.

Особливе значення для розвитку творчого мислення має відвідування художніх музеїв, творчих майстерень художників, виставок дитячої творчості, перегляд кінофільмів про видатних митців.Взагалі дитяча фантазія і уява випереджає можливості та навички графічної передачі навколишнього світу. Якщо залишити дитину що в неї намальовано, то можна почути значно більше, ніж це передано в картинці. Дитина доповнює останнє свою фантазією.

Малювання є один із перших засобів вираження на папері думок, уяви, фантазії, отже при перших дитячих спробах не можна осуджувати певні недоліки.

Малювання з пам‘яті зобов‘язує творчо мислити, розвиває уяву, збуджує інтерес до образотворчої діяльності, тому на всіх етапах навчання воно повинно займати основне місце.

Успіх навчання образотворчої діяльності кожного учня залежить від того, з яким настроєм він приступив до роботи, охоче її виконує, чи ні, як закінчує. Якщо дитина задоволена результатами своєї праці – це перший успіх педагога.

Оцінюючи роботи учня, слід враховувати його можливості. Не можна ні звинувачувати його можливості, ні занижувати його оцінку. Вона повинна бути засобом мобілізації творчих сил кожного хлопчика і дівчинки.

Необережна і необдумана критика дитини призводить до того, що учень втрачає віру в свої сили, починає пропускати заняття, вчиться без інтересу, замикається в собі.

У такій ситуації педагогу є над чим замислитись. Він повинен знайти форму допомоги, яка не підриваючи гідності виховання, сприяла б його творчій активності.

Одним з ефективних засобів естетичного впливу на дитину є виставки дитячих малюнків.

Організація виставки в класі мобілізує і згуртовує дитячий колектив, а вчителю дає можливість пізнати краще учнів свого класу. Виставки мають і пізнавальне і виховне значення як для тих дітей, які беруть участь в експозиції, так і тих дітей, які лиш оглядають її. Учням, які готують малюнки для виставки вся підготовча робота приносить радість творення, а далі – радість бути відміченим, знати, що твою роботу оцінюють, приділяють їй увагу.