Навчання фізичним вправам

У практиці навчальної роботи з фізичного вихован­ня склалася така послідовність навчання рухових дій: ознайомлення з вправою, ро­зучування її, закріплення і вдос­коналення техніки виконання вправи та її перевірка. Всі етапи навчання вправи перебува­ють у взаємозв'язку, але кожен з них має певне значення в за­гальному процесі навчання.

Учитель, розпочинаючи вив­чення тієї або іншої вправи, прагне створити якнайповніший образ —уявлення про цю впра­ву і способи її виконання. Для ознайомлення з вправою він вдається як до наочних, так і словесних методів навчання.

Після показу і пояснення учні починають розучувати вправу: окремо по частинах (за елементами), а потім з'єднують їх в єдине ціле або спочатку розучують окремі найважчі еле­менти, а потім легкі.

Залежно від складності вправи її розучують на одному або на кількох уроках.

Прийоми і методи навчан­ня, якими вчитель корис­тується на уроках фізичної культури, можна поділити на три групи:

а) словесні (пояснення, розповідь, бесіда, розпоряд­ження, команда, вказівки, підрахунок);

б) наочні (показ вправи, демонстрування техніки виконання вправ на таблицях, схемах, діафільмах, кіно­фільмах, використання предметних орієнтирів);

в) практичні (виконання вправ);

Навчальну роботу з учнями щодо значення фізич­них вправ для формування вмінь і навичок, виховання правильної постави, розвиток рухових якостей тощо ведуть передусім за допомогою словесних методів.

Під час навчання молодших школярів фізичним вправам застосовують також наочні методи. Найдос­тупнішим серед наочних методів навчання є показ. На першому етапі він створює в учнів цілісне уявлення про вправу, загальне сприйняття її, а в подальшому — спрямовується на деталізацію особливостей виконан­ня окремих частин.

Показ треба поєднувати Із словесними методами навчання, але він має передусім передувати пояс­ненню.

Для навчання дітей загальнорозвивальним вправам учитель застосовує «дзеркальний» показ, тобто сто­ячи обличчям до учнів пропонує виконати рух ліворуч, а сам виконує праворуч. Наприклад, показує нахил уліво, а учні виконують у правий бік.

Для створення у молодших школярів правильного уявлення про рухові дії застосовують наочні посібни­ки: таблиці, малюнки, схеми, діафільми, кіноплівки, що розкривають основні вимоги щодо правильного вико­нання вправи.

Наочні посібники мають бути привабливими, цікавими та доступними для розуміння молодших школярів, їх можна показувати на уроках або в позаурочний час (вивісити в коридорі біля спортивного залу).

Значну роль під час навчан­ня дітей фізичним вправам відіграють предметні орієнти­ри. Вони спрямовують, контро­люють або обмежують рухи дітей. Загальновідомо, що діти залюбки виконують вправи, по­в'язані з певними результата­ми: перестрибнути, доповзти, перекинути, влучити та ін. На­приклад, для метання м'яча під потрібним кутом натягують на певній висоті мотузок, який є орієнтиром правильного вико­нання вправи. Предметними орієнтирами можуть бути м'ячі, мотузки, лінії, прапорці, засто­сування яких робить урок ціка­вим, емоційним.

Практичне виконання фізичних вправ (вправляння) — це основний метод навчання. У практиці фізичного вихо­вання молодших школярів ви­користовують такі методи і прийоми вправляння: цілісний

метод розучування вправи, розучування вправи час­тинами, метод суворо регламентованої вправи, ігро­вий і змагальний методи.