Призначення візитних карток та їх різновиди. Рекомендації щодо підготовки текстової частини карток та їх оформлення

Перші візитні картки з'явилися в Китаї в епоху розквіту Сунської культури.

ІІ ст. н.е. — китайці прикріплюють невеликі аркуші рисового паперу або клаптики шовку з вказівкою імені дарувальника до подарунків впливовим чиновникам. На них же пишуть побажання і компліменти адресату.

XVI ст. — персональними візитками обмінюються мешканці Венеції та Флоренції.

XVIІ ст. — придворні французького короля Людовіка XIV користуються «візитними квитками». Точніше, гральними картами, на яких зазначене ім’я власника. Її виготовляли вручну писарі з шикарною каліграфією. Зміст такої візитки був настільки лаконічним, що обмежувався тільки ім’ям власника і посадою.

Пізніше їх замінять маленькі гравюри і листівки. Форма, колір, формат візитної картки повинні були відповідати визначеним правилам. Так, параметри візитки строго відбивали соціальний стан хазяїна. Кожна нова візитка ставала усе більше і розкішнішою від попередньої .

1731 р. — найдавніша рукописна візитка Європи, що дійшла до наших днів, виготовлена у Флоренції. Праобраз сучасної візитної картки з’явився ще у XVI столітті в університеті Подуі: деякі студенти, коли від’їжджали на канікули, залишали своїм професорам кольорову мініатюру із зображенням фамільного гербу, підписуючи під ним своє ім’я і дату. Це було як знак дружньої поваги.

1786 р. — виготовлено першу друковану візитку, що збереглася до наших днів.

XVIIІ ст. — у кращих домах Європи ставлять підноси, на яких гості залишають свої картки. Модною прикрасою вітальні стає опудало ведмедя, що тримає такий піднос на витягнутих лапах. Власні візитки зберігають у різьблених та інкрустованих коробочках з порцеляни, срібла або золота, чужі — у спеціальних альбомах.

Правила етикету стосовно візиток були такі ж суворі, як і правила поведінки за столом. Наприклад, разом із візиткою, де закреслене ім’я, ви отримували гарантії дружби з тим, хто її дав. А загнутий кутик чи певна літера в кутку був пропуском людини в деякі кола.

1854 р. — парижанин Андре Діздері винаходить фотоапарат, що дає можливість друкувати до 16 однакових зображень на одному аркуші.

У слов’янський простір візитки привнесла Катерина II, і вони відзначалися орнаментикою і чудернацькими гербами власників - це відлуння моди на все французьке. Після революції візитки викорінили й оголосили їх буржуазним пережитком.XIX ст. — дизайн візиток стає дедалі лаконічнішим. Вензелі й витіюваті картинки виходять з моди. Стильною прикрасою вважається незвичний шрифт. У Петербурзі Товариство Св. Євгенії заробляє гроші на виробництві заготовок для візиток. Вказівка адреси власника стає обов’язковим елементом оформлення чоловічої картки, на дамських адресу не друкують.

Початок ХХ ст. — відродження візиток з написами і малюнками ручної роботи. Імена власників пишуть чорнилом з ліщини, що набуває бронзового кольору після нанесення на папір. У Росії розробкою світських візиток займаються відомі художники Лев Бакст і Олександр Бенуа.

1907 р. — заповзятливий одесит Мирон Поросюк видає ”Ілюстрований прейскурант візитних карток і весільних квитків”, що містить понад 50 видів візиток з вказівкою їхніх цін і докладним описом.

1917-1991 рр. — візитки зникають з ужитку радянських громадян. Ними користуються лише дипломати й перші особи держави. Манері писати прізвище перед ім’ям і по батькові, що усталилася десятиріччями, іноземці щиро дивуються й досі.

Радянські візитки були стандартного горизонтального розміру і з цілковитою відсутністю дизайнерської думки.

ХХІ ст. — візитками обзаводяться всі як один. Про правила оформлення карток і поводження з ними знають одиниці.

Зате з приходом демократії на зміну скромності прийшло саморекламування. Пост-радянські візитки стали агресивні, престижні і навіть надмірно розцяцьковані. На візитках почали заробляти гроші дизайнери - декоративні прийоми, дорога типографія, об’ємне тиснення . Тексти почали розміщати не тільки з лицьового боку, а й зі зворотного. З’явилися подвійні і навіть потрійні карточки-„розкладачки”, зі згинами, відривні, переплетені натуральною шкірою та навіть парфумовані! Дійшло вже до того, що з’явилися візитки із дерева і пластмаси.