Методи покращення властивостей бавовняних та лляних матеріалів для сукенок

ПЛАН

1.Види та властивості сукенкових тканин:

а) бавовняних

б) лляних

в) шовкових

г) вовняних

д) трикотажних полотен

2.Використання та виготовлення сукенок із штучних і натуральних полотен.

3.Вимоги до тканин призначені для виготовлення сукенок.

Бавовняні тканини використовуються для широкого асортименту виробів. Широко використовують однорідні класичні тканини: ситець, бязь, сатин, фланель, бумазей. Поверхнева щільність цих тканин 80-100 г/м2. Для їх виготовлення використовують саржев, рельєфне, дрібновізерукнове переплетення.

Зовнішній вид і властивості вовняних тканин для сукенок можна покращити завдяки застосуванню нових видів оздоблення.

Получено розповсюджене двохванне і однованне фарбування кубовими фарбниками. Тканини літньої підгрупи повинні бути легкими і володіти високою повітряною проникливістю, тому в більшості випадків виробляють із гребінної пряжі лінійної щільності 8,5-11,5 текс і крученої пряжі лінійної щільності в текс х2-11,5 текс х2 з лінійним заповненням 30-40%.

Частина тканин літньої підгрупи відносяться до класичних. Це майя, вольта, вуаль, маркізет – це тканини полотняного переплетення. Тонку, легко розтягуються, маска яких становить 1 м2 60-75 г.

Маркізет і вуаль – прозорі тканини, виготовлені із пряжі повишеної крутки, жорсткі на дотик, осипаються по зрізах. Ці тканини випускаються з часто обновленими рисунками. До нових літніх сукенкових тканин відносяться тканини типу кисею, дуже прозорі, однотонні, тканини з штучним ефектом виготовляються переплетенням, тонкі ажурні тканини; тканини дрібно візерункового переплетення, в яких ідуть структурні співвідношення з печатними рисунками.

Також дуже розповсюджені бавовняні тканини ворсової групи – це бархат, напівбархат, вельвет. Тканини виробляють із складним ворсовим переплетенням, гладко фарбовані, набивні, щільність яких становить 219-550 г/м2. Ворсові тканини мають підвищену товщину, твердість, покращені теплозахисні властивості. Жіночі сукенки, сарафани, спідниці виготовляють із джинсових тканин, полегшеної структури.

При створенні нових сукенкових, бавовняних тканин прагнуть покращити їх зовнішній вигляд, формоутворюючі властивості, для цього в склад пряжі вводять нові хімічні ниток, волокна, змішують структуру пряжі та ниток, при цьому отримуємо тканину формостійку, облегшену, розріджених структур, з гладкою поверхнею, тканини з імітацією під шиття та вишивку. При цьому незмінними залишаються фізіологічні та гігієнічні вимоги, а саме: невелика маса, підвищення гнучкості і упру гості матеріалів, обмежена твердість. Гігієнічні властивості: гігроскопічність, висока повітрянопроникненість. Вимоги до матеріалів групи такі ж різноманітні, як і умови в яких ці вироби експлуатуються. Для літніх сукенок матеріали повинні бути легкими повітрянопроникленими. Найрозповсюдженими лляними тканинами є тканини побутового призначення, вони випускаються чисто лляними із лляної одинарної пряжі мокрого прядіння, тонкої і напівтонкої лінійної щільності 33-55 текс, грубої і напівгрубої лінійної щільності 66-16 текс. Тільки в асортименті костюмносукенкових тканин використовується змішана з хімічними волокнами пряжа. Більше розповсюдження получили лляно-лавсанові тканини. Лляні тканини володіють великою міцністю і малою розтяжимістю. Вони стійкі, жорсткі і погано драпіруються, швидко мнуться і легко розгладжуються, добре перуться.