Відтік капіталу, його причини та наслідки
oНедовіра до банківської системи сприяє переказу заощаджень закордон.oСлабість інституціональних механізмів захисту прав власності і корупція, що широко поширилася, не розташовують до накопичення активів в Україні.
oНарешті, у деяких випадках приватизація створила можливості для керівників підприємств відчужувати активи, що знаходяться у їхньому віданні, і приховувати отриманий виторг за кордоном.
Перераховані головні причини створюють стимули для переказу (або збереження) капіталу за кордон, що здійснюється різноманітними шляхами.
Канали відтоку капіталу з України добре відомі:
oНадання неправдивих даних про розміри експортного виторгу.
Неправдиве вказання прибутків від експорту досягається декількома засобами: (a) заниження сум у рахунках-фактурах при експортних операціях; (b) контрабандний експорт, прибутки від якого переводяться в закордонні компанії або на закордонні рахунки, і (c) здійснення експорту через офшорні дочірні підприємства по занижених відпускних цінах, причому різниця між ними і ринковими цінами залишається в офшорній зоні.
Слабість митного і прикордонного контролю у перші роки реформ полегшувала відтік капіталу через цей канал.
oЗавищення розмірів платежів по імпорті, у тому числі за допомогою фіктивних контрактів на імпорт товарів або послуг.
По деяким оцінках, зазначені в контрактах ціни імпортованих продуктів, набагато перевищують світові ціни.
oФіктивна передоплата по імпортних угодах.
Це ще один із важливих каналів відтоку капіталу. Є багато прикладів, коли підприємства створюються винятково з метою оформлення імпортного контракту, на підставі якого банк надає значну передоплату. Як тільки переказ коштів здійснюється, підприємство ліквідується.
oЦілий ряд операцій по рахунках прямування капіталів в обхід установлених правил нерідко здійснюється українськими банками через кореспондентські рахунки закордонних банків.
Деякі з перерахованих каналів входять у число засобів відтоку капіталу, розглянутих вище, тоді як інші (такі як деякі з форм надання неправдивої інформації про розміри експортного виторгу) є додатковими варіантами.
По-перше, успішний досвід реформ у країнах Центральної Європи, Балтії і Латинської Америки, свідчить про можливість значного зменшення або навіть подолання відтоку капіталу шляхом неухильного поліпшення макроекономічних показників, проведення інституціональних реформ або сполучення цих підходів. У таблиці 1 ці дані узагальнені у виді зіставлення середніх показників інфляції, сальдо бюджету й індексів якості реформ у період найбільше інтенсивного відтоку капіталу і цих же параметрів, але вже в період прояву оберненої тенденції. Так, у країнах Центральної Європи повне подолання відтоку капіталу було пов'язано зі зниженням рівня інфляції і підвищенням якості структурних реформ, що відбито в рейтингу країн у Institutional Investor. У країнах Балтії також був досягнутий істотний прогрес по обох напрямках, і, крім того, здійснюється контроль за станом бюджетного балансу. У країнах Латинської Америки вдалося досягти значних успіхів по скороченню бюджетного дефіциту. Наведенні дані свідчать про те, що поліпшення відбувається аж ніяк не одним махом, але що відтік капіталу можна перебороти, як тільки буде чітко визначений основний напрямок реформ.
Таблиця 1. Подолання відтоку капіталу: узагальнення статистичних даних по країнах Центральної Європи, Балтії і Латинської Америки
За допомогою класичного кореляційно-регресивного аналізу, можна розробити залежність, що дозволяє зрозуміти закономірності економічного росту в країнах із перехідною економікою. Заходи політики, що спрямовані на зниження інфляції і проведення структурних реформ, асоціюються з більш інтенсивним економічним ростом. Проведення ясної бюджетної політики також сприяє економічному росту (за умови, що рівень інфляції знаходиться під контролем), проте взаємозв'язок у даному випадку менше очевидний.