ПЛАНУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

При плануванні собівартості слід розрізняти собівартість окре¬мих виробів (калькуляції) і собівартість загального обсягу готової (кінцевої) продукції. Як уже зазначалося, у підрозділах з корот¬ким виробничим циклом і стабільними залишками (запасами) не¬завершеного виробництва виробнича (цехова) собівартість гото¬вої продукції збігається з кошторисом. В інших випадках, особливо коли запуск і випуск виробів у межах планового періо¬ду кількісно різняться та змінюються залишки незавершеного ви¬робництва на його початок і кінець, собівартість продукції відрі¬зняється від кошторисних витрат. Отже, загальна собівартість продукції дорівнює:

Ск = Сз + Сн1 - Сн2, (6.6)

де Ск — собівартість кінцевої продукції підрозділу за плановий

період, грн.;

Сз — загальні витрати підрозділу за кошторисом, грн.;

Сн1, Сн2 — собівартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Собівартість залишків незавершеного виробництва на початок планового періоду береться за фактичними (очікуваними) дани¬ми, на кінець — розраховується з урахуванням специфіки певно¬го типу виробництва. В одиничному і дрібносерійному виробни¬цтві собівартість незавершеного виробництва за окремими замов¬леннями на кінець планового періоду можна обчислити на основі ступеня їх планової готовності. В інших типах виробництва такі обчислення здійснюються у разі потреби коригування фактичної величини незавершеного виробництва або при зміні обсягу випу¬ску продукції. При цьому враховується середньоденний випуск продукції за виробничою собівартістю, середня тривалість виро¬бничого циклу і коефіцієнт зростання витрат (середня готовність незавершеного виробництва). Ця методика розглядається в інших дисциплінах (економіка підприємства, фінанси) при визначенні величини оборотного капіталу підприємства.

Інший метод визначення собівартості кінцевої продукції під¬розділу, що є більш адекватним змісту цього показника, передба¬чає попереднє обчислення собівартості окремих виробів. Собі¬вартість кінцевої продукції є її підсумком.

(6.7)

де п — кількість найменувань виробів;

М — кількість виробів і-го найменування за виробничою програмою у натуральному виразі;

Соі — виробнича собівартість одиниці і-го виробу, грн.

Планування собівартості окремих виробів займає особливе мі¬сце в системі планових обчислень. Калькуляції потрібні для об¬грунтування цін виробів, визначення їх рентабельності, оцінки економічної ефективності технічних і організаційних рішень, аналізу тощо.

Є різні методи обчислення витрат на окремі вироби. Їх засто¬сування залежить від ряду обставин, передусім від широти но¬менклатури виготовлюваної продукції. За умов однопродуктово-го виробництва калькулювання є найпростішим і найточнішим, оскільки всі витрати розглядаються як прямі. Однопродуктове виробництво може мати два різновиди:

• весь продукт однорідний, однієї споживної (експлуатаційної) якості й складності виготовлення (цегла, вугілля та ін.);

•продукт має різні варіанти якості, властивостей, що потре¬бують різних витрат часу і/або ресурсів (цемент, пиво, коньяк тощо).

У першому випадку калькулювання здійснюється методом прямого ділення витрат на обсяг продукції.

(6.8)