Поняття про витрати, поточні витрати на витрати наступних періодів

Важливо і розподіл витрат по відношенню до обсягу виробництва на постійні, змінні і граничні[5,с.154].

До постійних відносяться такі витрати, сума яких в даний період часу не залежить безпосередньо від величини і структури виробництва і реалізації. Разом з тим, середні постійні витрати на одиницю продукції мають чітко виражену тенденцію до зниження в міру збільшення виробництва і реалізації одиниць продукції.Змінними називаються витрати, величина яких знаходиться в безпосередній залежності від обсягу виробництва і реалізації і від їх структури при виробництві і реалізації декількох видів продукції. Звідси очевидно, що середні змінні витрати на кожну одиницю продукції залишаться незмінними.

Метою класифікації витрат по відношенню до обсягу виробництва (їх розподілу на постійні і змінні) є використання цієї інформації при проведенні аналізу беззбитковості (по окремих продуктах і по всьому асортименту продукції, що випускається ) і пов'язаних з ним показників, а також при оптимізації продукції, що випускається.

Всі види витрат з точки зору аналізу необхідно розглядати з урахуванням розподілу на прямі - непрямі і постійні - змінні. Це значно спрощує сам аналіз і прийняття рішень на його основі.

Потрібно звернути увагу на деякий нюанс розподілу витрат виробництва і звертання на постійні і змінні. Так, в статті «Заробітна плата основних виробничих робітників» є частина витрат, яка носить постійний характер. У країнах з ринковою економікою до постійної відносять дві третини від часової тарифної ставки основного виробничого робітника. Звідси доцільно дві третини від фонду заробітної плати основних виробничих робітників відносити до постійних витрат. По такій же схемі необхідно розподілити витрати по статті «Відрахування на соціальні страхування» (дві третини віднести до постійних витрат і одну третину до змінних).

Підприємства повинні продумано вирішувати питання розподілу непрямих витрат на змінні і постійні. Велику частину цехових витрат відносять до постійних витрат. Виключення складають послуги допоміжних цехів періодичного характеру (оснащення, ремонт обладнання, виготовлення тари). Загальнозаводські витрати також відносять в основному до постійних витрат (за винятком податку на користувачів доріг, який нараховується з урахуванням об'єму реалізації).

Комерційні витрати є переважно змінними. У кожному конкретному випадку ці питання треба ретельно вивчати і на цій основі підприємства повинні приймати рішення про розподіл витрат по вказаній класифікації.

Загальна величина витрат визначається як сума постійних і змінних витрат. При розв'язанні питань про розширення або скорочення виробництва і реалізації на перший план вийде уміння визначити характер зміни витрат звертання. Подібні витрати приросту і скорочення називаються власне граничними витратами.

Величина власних граничних витрат являє собою зміну величини загальних витрат, подію внаслідок зміни величини виробництва і реалізації продукції на одну одиницю. У книзі І. Ворст і П. Ревентлоу «Економіка фірми» (М., Вища школа. 1994. З. 66) вказано: «Під граничними витратами розуміється середня величина витрат приросту або витрат скорочення на одиницю продукції, виниклих як наслідок зміни обсягів виробництва і реалізації більш ніж на одну одиницю». При розрахунку приріст (зменшення) загальних витрат в сумі ділиться на розмір збільшення (зменшення) обсягу зробленої і реалізованої продукції.

На підприємствах при зупинці їх діяльності або в процесі її поновлення необхідно враховувати поняття «залишкові витрати» і «стартові витрати». До залишкових відносяться витрати, які продовжують нести підприємства і після повної зупинки виробництва і реалізації продукції. А до стартових відносяться витрати, які виникають при поновленні виробництва і реалізації.

Підприємства в процесі вибору видів діяльності або віддачі переваги виробництву одного з декількох видів продукції стикаються з необхідністю оцінити свої втрачені можливості. У цих випадках проводяться розрахунки витрат втрачених можливостей. Для цього визначають прибутки і величину витрат по вибраному варіанту і по тому, від якого відмовилися. На основі їх порівняння і оцінюють, що втратило або виграло підприємство внаслідок втрати інших можливостей.

Певне значення має класифікація і по ряду інших ознак. Так, в залежності від участі у виробничому процесі розрізнюють виробничі витрати і внутрішньовиробничі (комерційні). Перші (виробничі) пов'язані з виготовленням товарної продукції (виробів, робіт, послуг) підприємства, визначають її виробничу собівартість. Це має значення і при оцінці запасів готової продукції. Що стосується другого вигляду витрат (комерційних), то вони в сукупності з виробничою собівартістю утворять, як це було вказанно вище, повну собівартість.