Кошторис як індивідуально-плановий акт, його зміст та правове значення у кошторисних підрозділах

Р — сумарна паспортна потужність електродвигунів устатку¬вання підрозділу, кВт;

Тз — завантаження устаткування підрозділу виробничою про¬грамою, маш.-год.;

kо — коефіцієнт одночасної роботи моторів верстатів (kо < 1);

kр — середній коефіцієнт використання виробничої потужнос¬ті електродвигунів (kр 1);

kм — середній коефіцієнт машинного часу роботи верстатів(km 1);

кд — середній коефіцієнт корисної ДІЇ двигунів верстатів (kк.д 1)

Це — ціна (тариф) однієї кіловат-години електроенергії, грн.

За своїм змістом усі ці витрати є змінними.

Витрати на оплату праці обслуговуючого персоналу з відра¬хуваннями на соціальні заходи визначаються згідно з установле¬ними формами зарплати (переважно почасової) аналогічно ви¬тратам на оплату праці виробничих робітників. У більшості випадків ці витрати належать до постійних.

Витрати на внутрішнє переміщення вантажів. До них нале¬жать витрати на утримання та експлуатацію власних і залучених транспортних засобів, які не є органічною частиною технологіч¬ної системи машин (автомобілі, авто- і електрокари та ін.), а та¬кож оплата праці (з відповідними відрахуваннями) робітників, що зайняті на цих процесах. У разі належного завантаження транспортних засобів ці витрати є змінними, але, як правило, не пропорційними.Витрати на ремонт устаткування і транспортних засобів. Ці витрати обчислюються ремонтною службою і відносяться на да¬ну статтю згідно з установленим порядком їх відшкодування. Останній може бути різним з огляду на різні види ремонту зале¬жно від їх складності та вартості з урахуванням ступеня рівномі¬рності виконання ремонтних робіт. Так, частина ремонтів (пере¬дусім капітальний ремонт) може фінансуватись за рахунок амортизаційних відрахувань. Інший варіант — усі витрати на ре¬монт відносять на собівартість продукції періоду. Але в цьому випадку можливі різкі коливання собівартість продукції по ка¬лендарних періодах у зв'язку з нерівномірними ремонтними ро¬ботами. Цей недолік можна усунути, відносячи значні разові ре¬монтні витрати на собівартість продукції як витрати майбутніх періодів. І нарешті, фінансування всіх видів ремонтів може здій¬снюватись із так званого ремонтного фонду, що утворюється під¬приємством за рахунок рівномірних відрахувань згідно з устано¬вленим процентом до вартості основних засобів. Кожний з цих методів має свої позитивні й негативні сторони і тією чи іншою мірою в Україні вже застосовувався. Очевидно, підприємство по¬винно мати право самостійно обирати метод відшкодування ви¬трат на ремонт устаткування та інших основних фондів. Норма¬тивні матеріали щодо цих питань опрацьовуються.

Витрати на швидкозношуваний інструмент і пристосування. Сюди входить вартість інструменту і пристосувань, термін служ¬би яких до одного року. Крім цього, передбачаються витрати на заточування та ремонт інструменту. Витрати визначаються за ме¬тодикою, що розглядається при вивченні виробничої інфраструк¬тури підприємства. Зазначені витрати належать до змінних.

Інші витрати, які пов'язані з утриманням та експлуатацією устаткування, але не передбачені в попередніх статтях: послуги сторонніх організацій, консультації з експлуатації устаткування, орендна плата за лізинг устаткування (у випадку оперативного лізингу).

Другою частиною кошторису загальновиробничих витрат є витрати на організацію та управління виробництвом. Склад цих витрат значною мірою залежить від економічного статусу підрозділу. Для підрозділу рівня цеху, діяльність якого обмежує¬ться внутрішніми відносинами, до таких витрат належать:

•витрати на управління виробництвом, що включають опла¬ту праці управлінського персоналу з відрахуваннями на соці¬альні заходи, а також витрати на інформаційне забезпечення уп¬равління;

витрати на службові відрядження, що стосуються роботи да¬ного підрозділу, у межах установлених норм;