Методика навчання дітей самостійного складання орнаментальних композицій за традиційними мотивами народного мистецтва

Мета: а) розширення уявлень студентів про роль народного мистецтва; поглиблення їх знань у галузі декоративно-прикладного мистецтва; удосконалення навичок та образного мислення при самостійному складанні орнаментальних композицій.

б) формування естетичних оцінок, смаків та потреб.

Обладнання: ТЗН, таблиці з методичними розробками, малюнки-зразки, вироби ДПМ.

План уроку.

1. Організаційна частина.

2. Пояснення нового матеріалу.

3. Підсумок уроку.

Хід уроку.

1. Повідомлення теми та завдань уроку.

2. Бесіда:

•Які основні види та жанри ДПМ вам відомі?

•Чим відрізняється такий вид народного мистецтва від інших?

•Різновидності занять з декоративної роботи.

•Методичне малювання орнаменту в крузі, квадраті, смужці, трикутнику.

Декоративне мистецтво.

Людина старається прикрасити своє оточення. Вона оздоблює візерунками (узорами) предмети побуту, житло, середовище, в якому живе. Оздоблюванням предметів займається окремий вид мистецтва так зване декоративне мистецтво. Отже, декоративне мистецтво – це вид образотворчого мистецтва, твори якого є узорами або предметами, художньо оформленими. І одні і другі служать для прикраси наприклад вишивка – це узор, яким прикрашають одяг, а вишита серветка, чи розмальована ваза – це предмет, які і самі прикрашені узорами.

Слово “декоративний” походить від латинського слова прикрашувати.

Декоративне мистецтво виникло в період первісно-общинного ладу в кам’яну епоху, коли люди дуже примітивними узорами стали прикрашати посуд, зброю, одяг. Першим прикрасам вони надавали магічного значення. Тільки значно пізніше люди зрозуміли, що ніякої надприродної сили прикраси не мають, а натомість роблять предмети привабливішими, кращими, тобто люди помітили красу узорів і вже свідомо оздоблювали ними предмети не задля магічних якостей, а заради красивого вигляду.

Декоративне мистецтво розвинулося там, де були для цього відповідні умови, а саме, де був потрібний матеріал: глина, дерево, камінь, кістка, шкіра. Для розвитку декоративного мистецтва потрібний був також і певний рівень розвитку суспільства, наприклад, щоб виникла кераміка потрібна було не лише глина, а й вміння добувати вогонь, щоб випалювати цю глину. Для виникнення чорно-білої вишивки необхідне було вміння вирощувати рослини, які дають волокно (льон, конопля) або тварин, що дають шерсть, з якої можна прясти нитки.

Кольорова вишивка могла появитись тільки після того, як людина навчилася добувати барвники для фарбування ниток, а ткацтво і килимарство – після сконструювання ткацького станка.