Виготовлення дерев’яних мозаїчних виробів
Шпон повинен бути добре про¬сушеним (4—6 % вологості), щоб після наклеювання не з'явилося тріщин. Тому мозаїчні роботи по¬трібно виконувати в сухому, добре вентильованому приміщенні. При створенні маркетрі (і взагалі у мозаїчних роботах) часто необхід¬ний матеріал з певним нюансом того чи іншого кольору. Можливо, потрібно буде змінити природний відтінок деревини. Отримати нові відтінки деревини можна за допо¬могою фарбників глибокого фар¬бування, а також протравленням у залізному або мідному купоросі, відбілюванням, обпалюванням у розпеченому піску з плавними пе¬реходами тонів.
Скриньки і тарелі виготовляють із липи. Потім через кальку наносять ма¬люнок орнаменту. Під прямим ку¬том підрізують ножем контури ор¬наменту на товщину шпону, плоскою стамескою вибирають по¬трібне заглиблення. Вставки зі шпону використовують з цінних порід дерева — горіха, червоного дерева тощо. Прорізують вставки так, щоб вони щільно входили у виїмки. Вставляють їх на сто¬лярнім клею, протираючи зверху клинком і ледь зволожують верх¬ню частину. Вплив вологи клею знизу та води зверху урівноважує сили деформації шпону.
Портретне зображення викону¬ють із небагатьох кольорових спо¬лучень, які відрізняються відтін¬ком і текстурою від масиву дерева. Інколи портрет спочатку повністю набирається зі шпону, а потім вклеюється у підготовлене заглиб¬лення. В таких випадках при скле¬юванні зверху накладається тягар, щоб шпон не розпух при висиханні. З XVII ст. інтарсія витіс¬няється технікою маркетрі, прос¬тішою і менш трудомісткою.
Маркетрі (франц. margueteruie) — вид мозаїки з фігурних пластинок шпону (різних за ко¬льором і текстурою), які наклею¬ються на основу (дерев'яні меблі, панно тощо). Техніка маркетрі — результат винайдення німецьким столяром Георгом Репером, із Аусбурга пристрою для розпилю¬вання пластинок дерева будь-якої товщини — лобзика з пилками. Це дало змогу отримувати шпон, тонший ніж 1 мм. Малюнок на¬носили на тонкі листи шпону, і в нього врізували вставки. Набрану дерев'яну мозаїку повністю накле¬ювали на основу.
У цій техніці особливо відомий французький мебляр Андре Шарль Буль (1642—1732), який виготов¬ляв із синами художні меблі для королівського двору. Складні сю¬жетні композиції виконувались у поєднаннях маркетрі, різьблення по дереву, накладок із позолоченої бронзи, міді, срібла, перламутру, цинку, олова, кістки, пластинок із панцира черепахи. Меблі Буля ви¬возились у різні країни, в тому числі в Україну й Росію. Під впливом робіт цього майстра тех¬ніка маркетрі ввійшла у творчість українських майстрів.
З середини XVIII ст. в техніці маркетрі оздоблюють меблі, декор стін, дверей. Високого художнього рівня досягає набірний художній паркет. Малюнок для нього ство¬рювали архітектори на основі гео¬метричних, а потім і рослинних мотивів, тобто планувався цільний "килимовий" твір. Малюнок із до¬щечок товщиною від 5 до 15 мм набирали й наклеювали риб'ячим клеєм па щит із соснових дощок, а пізніше закріплювали на підлозі. Меблі, оздоблені маркетрі, замов¬лялись переважно багатими людь¬ми.
Відроджується маркетрі тільки у повоєнний період, зокрема з 60-х років, у тому числі в Україні. Вивчаючи роботи майстрів мину¬лого століття, переймаючи досвід сучасних художників і зберігаючи водночас національні традиції, маркетрі починають займатися все більше майстрів-художників. Удо¬сконалювалась технологія набору та його наклеювання, оздоблення. Ще раніше майстри наклеювали вирізані за малюнком шматочки шпону (кожного зокрема) на ос¬нову із заздалегідь перенесеним малюнком. У б0-х роках почали користуватися клейовою стрічкою фабричного виготовлення, що спро¬щувало і прискорювало виконання набору. Меблеві підприємства пе¬рейшли на нову технологію — склеювання у гарячих гідравліч¬них пресах, що поліпшило якість і швидкість цього процесу.У другій половині 50-х років львівські художники Микола Смирнов та Іван Юклієвських ви¬конують у техніці маркетрі складні тематичні зображення. По¬силь Цимбал почав виготовляти у цій техніці оригінальні браслети, кулони, броші, пояси, намиста та інші прикраси для жінок.
Успішно розвивали маркетрі майстри-художники М. Курилич, А. Карпенко, А. Пономарчук та ін. У спеціальних навчальних за¬кладах ввели у програму навчання техніки маркетрі. Організовано ви¬готовлялися сувенірно-подарункові вироби на деяких меблевих фаб¬риках і комбінатах. Маркетрі за¬стосовували для оздоблення меб¬лів, інтер'єрів (двері, підлоги, стелі, панелі, стенди), побутових предметів, для виготовлення бро¬шок, кулонів, намиста тощо. У цій техніці виконували орнаментальні композиції, емблеми, написи, зоб¬раження тварин, птахів, натюр¬морти, а також самостійні декора¬тивні твори: пейзаж, портрет, складні сюжетно-тематичні компо¬зиції.
Переваги маркетрі. Порівняно з іншими видами художньої об¬робки дерева маркетрі має пенні переваги. По-перше, це порівняно легке освоєння технічних прийомів виконання. По-друге, техніка не¬дорога — для неї використовують¬ся переважно відходи шпону, в яких інколи знаходиться найціка¬віший матеріал для маркетрі: за¬вихрення волокон (завилькува¬тість), так звані синяви, сучкуватість. Важливо також, що вико¬нання наборів маркетрі не вимагає складного обладнання робочого місця та великої кількості інстру¬ментів.