Особливості підготовки сировини для гончарних виробів і творів вжиткового мистецтва

Вступ

Виробництво глиняного посуду і культових фігурок на території України відомі з кінця мезолітичної доби (7000-6000 р. до н.е.) і досягло високого розвитку в добу трипільської культури.

За княжої доби на Україні було великим промислом і в 19 столітті стає однією з найважливіших галузей українського кустарного промислу.

Головними районами гончарства були: на Полтавщині колишні повіти Миргородський, Зіньківський (зокрема Опішня, яка є центом гончарства сучасної Європи); на Чернігівщині – Городнянський, Ніжинський, Кролівецький, Новгородсіверский, Глуховський та ін., на Київщині – Чигиринський, Черкаський, Гуманський; на Харківщині – Валківський, Охтирянський, Ізюмський; в Галичині – на Розточчі (Глинсько, Немирів) на Гуцульщині (Коломия, Косів, Кути), Покутті і на південно-східному Поділлі.

В даний час гончарством займаються окремі підприємства, але переважно цю роботу ведуть окремі обдаровані особистості. В своєму промислі користуються, в основному, місцевою сировиною і покупними півфабрикатами.

1.1. Сировина

Для виготовлення гончарних виробів та творів вжиткового мистецтва використовують глини, спріснюючі матеріали, плавні, глазурі (велика рецептура хімікатів і речовин) та керамічні краски (Інформацію про глину див. Глина сировина керамічної промисловості, матеріал для виробництва художніх виробів та творів вжиткового мистецтва).

Виготовлення дрібних керамічних виробів, які сушити і випалювати необхідно при дуже лагідному режимі.

Малопластичні глини, як правило, використовуються для виготовлення більш масивних виробів з товщиною стінки 10-15 мм. Такі вироби можна сушити і випалювати теплоносіями з повишеними характеристиками. Щоб запобігти браку та прискорити сушку та випал в масу пластичних глин вводять спріснювачі.

1.2. Спріснювачі матеріали

Спріснювачами для пластичних глин можуть бути: кварцовий, тонкомолотий пісок, молотий шамот – випалена глина, мілка фракція керамічного бою, як що він не втратив пористості і добре приймає воду. Як спріснювач можуть бути використані незькопластичні глини.

Кількість введення спріснювача в масу залежить від пластичності глини, геометричних розмірів виробу та технічних параметрів сушки та випалу.

1.3. Плавні

Для одержання водонепроникливих виробів при мінімальних товщинах стінки виробу в глиняну масу вводять плавні.

Плавнями рахується окис заліза, солі лужноземельних металів та пемза. В залежності від пластичності глини в масу вводять від 10 до 40% пемзи. Пемза понижає температуру стікання до 800-900 С, при таких температурах глина не плавиться. Домішка окису заліза знижує температуру стікання до 900-930 С, але і інтервал між стіканням значно менший чим при добавлені пемзи.

2.1. Підготовка глини

Глину для гончарних виробів, як правило, необхідно добувати в добре вивчених і підготовлених кар’єрах. Добування глини ведеться в весняно-літній період.

Із кар’єрної глини без спеціальної підготовки одержати гончарні вироби високої якості дуже важко.