Види та жанри живопису.

Штрих часто заповнює малюнок, виконаний лінією. Але бувають і малюнки виключно побудовані на штрихах.

Чи правильно оволодіти технікою олівця, треба часто тренуватись у проведенні ліній і штрихів; заповнювати площі прямими і непрямими лініями та штрихами: тонкими, потовщеними, з переходом від тонких до повних, перехрещеними, паралельними і т.п.

Ніколи не слід у малюнку вести олівцем, лінії і штрихи із притиском. Лінію і штрихи треба малювати швидко. Штрих повинен бути легким, але кинений на папір правильно і впевнено, де треба з притиском, часто його треба перервати чи підсилити.Не можна надто сильно натискувати на олівець, бо тоді видавлюється папір і малюнок виглядає погано. Є інший спосіб, щоб досягти темної плями на малюнку, треба штрихи скутувати, малювати їх густо один біля одного, або ж перший шар штрихів легко заштрихувати другий раз у протилежному напрямку, ніби сіточкою.

Необхідно пам’ятати, що як і сірий, безбарвний малюнок своєю одноманітністю не вражає глядача, так і надто перегорнений малюнок, із згущеними штрихами на всій площині не буде приємно діяти на нього, не можна, отже, надто зачорнювати роботи, якщо цього не вимагає задум.

На початку роботи олівцем не бажано витирати неправильно намальовані лінії і штрихи, бо малюнок з кожним використанням гумки набирає гіршого вигляду, а папір стирається і нові штрихи вже не виглядають так свіжо і чисто як на папері, не протертого гумко.

Також не можна обводити виконаний малюнок сильнішою лінією. Жоден предмет на справді не має такої лінії, яка б його оконтурювала. І тому малюнок олівцем із контуром сильніше показаним навколо форми предмета, - неправдивий. Є роботи відомих художників, які були обведені контурною лінією по всіх деталях. Справді, такі малюнки бувають тоді, коли художник стилізує форми, хоче виділити деталі малюнка, до деякої міри переосмислює зміст малюнка або користується такою технікою, яка вимагає контура.

Для роботи олівцем придатні сірі графічні олівці різної м’якості.

На олівцях є помітки 2М, 3М, 5М – це знак якості олівця. Чим більша цифра перед буквою М, тим олівець м’який. Якщо олівець застругати гостро, він даватиме тонкий штриховий слід. Щоб лінія була широка і м’яка, потрібно кінець олівця застругати широко і похило (під кутом). Папір для роботи олівцем має бути трохи шорсткий, можна використовувати папір для креслення. Для роботи олівцем не слід брати гладкий білий блискучий папір.

Якщо говорити про роботу пензлем, то це інше. Для інших технік існуючих маслом, аквареллю, темперою, гуашшю існують пензлики придатні для тої чи іншої техніки.

Пензлі бувають круглі, плоскі, овальні. Плоскі з № 1 по 30, круглі з № 1 по 13.

Є такі види волосу пензлів: нащетинні, піщані, борсукові, медвежі, колонкові, білячі.

Пензлі щетинні – найбільш жорсткі, вони виготовляються з свинної щетини. По формі щетинні пензлі круглі і плоскі. Вони використовуються для масляного живопису, рідше для гуаші чи темпери.

Пензлі піщаникові виготовляють з обробленого волосся хвоста піщаника. Тільки плоскі. Волосся м’яке, мало еластичне. В основному для роботи темперою, гуашшю, аквареллю, при роботі олійними фарбами, для лесіровок, лакових поверхонь.

Пензлі борсукові – з обробленого волосся хвоста борсука. Тільки плоскі. В олійній живописі.

Пензлі з ведмедя – з обробленого волосся білого ведмедя. Вони пругкі і м’які. Застосовуються для роботи олійними фарбами а також темперою, гуашшю і аквареллю.

Пензлі з колонка – хвоста колонка. Круглі і плоскі. Застосовуються у всіх видах живопису.

Пензлі білячі – з хвоста білки. Тільки круглої форми, по паперу та фарфору малюють.