Леонардо да Вінчі
Леонардо да Вінчі
(1452-1519)
Леонардо да Вінчі - історичний живописець, скульптор, архітектор, вчений та інженер епохи Відродження. Народився 15 квітня 1452 р. біля Флоренції, у сім’ї багатого нотаріуса. Леонардо да Вінчі створив гармонічний образ людини, який відповідав гуманістичним ідеалам, тим самим, від підсумував досліди кватроченто (період Раннього Відродження в Італії) і заложив основи мистецтва Високого Відродження. Склався як майстер, навчаючись у Андре дель Верроккьо (1467-72). Методи роботи у флорентійській майстерській кватроченто, де художня практика була з’єднання з технічними експериментами, а також зближення з астрономом П.Тосканеллі були зародженню наукових інтересів юного Леонарда да Вінчі.
У ранніх творах (голова ангела в “Хрещенні” Верроккьо, після 1470; “Благовіщення”, 1474 – обидва у 2Галереї Уффіци Флоренція; “Мадонна, Бенуа” – 1478 – Ермітаж Санкт Петербург). Леонардо да Вінчі розвиває традиції кватроченто, підчеркуючи плавну об’ємність формі м’якою світлотінню, іноді оживлюючи обличчя мало замітною посмішкою; у композиції “Поклоніння волхвів” (1181-82, не закінчена, підмальовка – в Уффіці) він, перетворює релігійний сюжет у дзеркало різноманітних людських емоцій розробляючи новаторські методи приготовляю чого малюнку. Фіксуючи результати без чисельних спостережень в набросках, ескізах і натурних штудіях, виповнених у різних техніках (олівець, срібний олівець, сангіно, перо та інші), Леонардо да Вінчі добивається великої гостроти в передачі міміки обличчя, а фізичні особливості і руки людського тіла приводить в ідеальну відповідність з духовною атмосферою композиції.
На службі у правителя Мілану Людовіка Моро (1481-1482) Леонардо да Вінчі виступає у ролі воєнного інженера гідротехніка, організатора придворних феєрій. Протягом 10 років Леонардо да Вінчі працює над монументом Франческо Сфорці, батька Людовика Моро (глиняна модель, статуя була зруйнована при взятті Мілану французами у 1500 р.; відома лиш по підготовчими ескізами). На цей період приходить і творчий розквіт Леонардо-живописця. В “Мадонні в скалах” (1483-94, Лувр, Париж; 2-1 варіант – 1497-1511, Національна галерея, Лондон) розлюблена Леонардо да Вінчі персонажі представлені в оточенні дивного скалистого пейзажу, в якому відображені геологічні спостереження Леонарда да Вінчі геологічні спостереження Леонарда да Вінчі.
В трапезній монастиря Санта-Марія деллє Граціє Леонадо да Вінчі створює “Тайну вечерю” (1595-97; через особливість техніки, яку використав Леонардо да Вінчі, масло з темперою – збереглась в сильно пошкодженому вигляді в 20-ст реставрована) високі етичні складові виражені у строгих математичних закономірностях її композиції “Тайна вечеря” знаменує одну із вершини у розвитку всього європейського мистецтва.
Займаючись архітектурою він розробляє різні варіанти ідеального міста і центрально-купольного храму. У Мілані навколо Леонардо да Вінчі виник круг учнів. Наступні роки він проводить у непереставних переїздах (Флоренція – 1500-02, 1503-1507; Мантуя і Венеція – 1500; Мілан – 1506, 1507-13; Рим – 1513-16; Франція – 1517-19). У Франції Леонардо да Вінчі працює над розписсю в Палаццо Векльо (“Битва при Амльярі”, 1503-06, не закінчена, відома по копіях з картону, тут у схватці кінних воїнів показано “звіряче шаленство” війни.
У портреті Монни Лізи (або “Джоконди”, 1503, Лувр) образ багатої міщанки представлений втіленням піднесеного ідеалу жіночості не тратячи при цьому інтимно-людської красоти, важливим елементом композиції становить комічний обраний пейзаж.
До пізньої творчості Леонардо да Вінчі належать: проекти пам’ятника маршалу Трівульціо (1508-12; до цих проектів близька бронзова статуетка коня з вершником, Музей мистецтва Будапешт); “Св. Анна з Марією і новонародженим Христом” (бл. 1500-07, Лувр), звершує пошуки майстра у області гармонійної пірамідальної композиції “Іоан Хреститель” (1513-17, Лувр), де досмисленість образу доказує про наростання прирісних моментів у творчості Леонадо да Вінчі; серія малюнків з зображенням все земної катастрофи (“Потоп” 1514-16), в якій роздуми про беззахисність людини перед могутністю стихії сполучуються з раціоналістичними уявленнями про циклічність природних процесів.
Важливим джерелом для вивчення поглядів Леонарда да Вінчі є його записні книжки і рукописи (близько 7 тис. аркушів), написані на розмовній італійській мові. Сам він не залишив систематичного викладення своїх думок. “Трактат про живопис”, складений після смерті Леонардового учнем Ф.Мельни і виявивши великий вплив на художню європейську практику і теоретичні думки, складався із відривків, багато в чому самостійно взятих із контексту його, записок. Для самого Леонардо да Вінчі мистецтво і наука були зв’язані нерозривно. Живопис він розумів, як універсальну мову (подібно математиці, у сфері науки). в якій втілені пропорції та перспективи виявлення розумного початку, яке царить в природі.Як учений та інженер Леонардо да Вінчі збагатив проникаючими дослідженнями майже всі області науки того часу, розглядаючи свої замітки і малюнки як підготовку до гігантської енциклопедії людських знань. Скептично відносячись до популярного у той час ідеалу ученого-ерудита, Леонардо да Вінчі був найбільшим яскравим представником нового заснованого на експерименті мистецтвознання.