Творчість Яна Вермєєра Дельфтського
Ян Вермєєр Дельфтський
(1632-1676)
Основний процес розвитку громадської жанрової живописі закінчується творчістю одного з видатних живописців Голландії – Яна Вермєєра Дельфтського. Мистецтво художника належить пізній порі розвитку Голландії. Оригіналів Вермєєра мало, є кілька музеїв, які володіють малою кількістю і завжди дорогоцінними картинами дельфтського майстра. Він тільки в окремих випадках звертається до цікавих сюжетів і вносить в композицію елемент дії. Але завжди його образи мають індивідуальний характер.
Вермєєр безумовно один із видатних колористів в історії західноєвропейського мистецтва. Не тільки його тонкий смак у виборі кольорів, але і уміння знаходити їх відношення один до одного роблять художника одним із найбільш вишуканих майстрів кольору. Відчуття міри і такту з’єднує він лимонно-жовтих, голубих, фіолетових відтінків, червоні і блідо-зелені фарби в одну тональну гаму. Саме в творчості Вермєєра Дельфтського традиційна для голландського мистецтва проблема світу одержала своє найбільш досконале рішення. Переливаючий перламутровий колір являється одним із характерніших особистостей картин дельфтського майстра.
Картини видатного художника написані в багатій і різноманітній фігурі.
В кінці 50-х рр. були написані два шедеври пейзажної живописі: проста по композиції “Улічка” і сяюча свіжими, чистими, м’якими фарбами “Вид Дельта”.
В 60-х рр. художник робиться більш вишуканим, а живопис більш холодним. Використовує яркі плями лимонно-жовтих і голубувато-синіх тонів у картині “Дівчина з перлиною”. Він писав в основному ті самі сцени і в тому самому плані, що і Пітер де Хох, Стен, Герберх.
Прекрасна кольорова гармонія в картинах Вермєєра – одна із тайн мистецтва, які не знаєш як пояснити. Дуже часто живописці досягають гармонію тонів, порівняно простим способом: так чи інакше пригашують їх, зближують. Наприклад: надають всьому загальний золотистий або коричневуватий відтінок. Також Вермєєр любив писати свої картини прямо з натури. Він володіє секретом холодних і теплих тонів, гладких і пухнастих фактур, які дають максимальне насолодження очам. Візьмемо любий кусочок живописі в його кращих картинах, таких як “Дівчина з листом”. Я тут гарно написані на полотні червоний ковбик, синя тарілка з холодною дзвінкістю, теплі бархатисті фрукти та інші по фактурі плаття і занавіска та рижувате волосся дівчини, позолочене сонцем. По обличчю героїні важко зрозуміти, яку новину приніс їй одержаний лист. Вона повністю поглиблена читанням і в дану хвилину для неї нема нічого важливішого, ніж цей листок паперу. Відкриваючи глядачам частину кімнати, художник не дозволяє їм проникнути дальше, в глибину приміщення. Він, немовби, спеціально загороджує героїню меблями, не даючи по стороннім вивчати особисте життя хазяйки кімнати. Крім того привідкрита занавіска може закритися так і залишаючи загадкою, що станеться з дівчиною, коли вона прочитає листа. Художник в цій картині дав повну волю своєму артистичному смаку і зробив її як симфонію голубих, синіх і лілових тонів. Така кольорова гама – рідкість для ХVІІ століття.
Найчастіше зустрічаються гами теплих тонів: золотистих, червоних і коричневих.
Ще один із кращих картин Яна Вермєєра Дельфтського “Прислуга з плечиком молока”. В мистецтві глечик – символ давньогрецької богині юності Гєби. На місці безсмертної богині перед глядачами стоїть служниця. Молода жінка зосереджено переливає молоко в глиняну чашу. Художник любується земною і близькою йому красою своєї героїні.
Також не можна не звернути увагу на написану картину художником “Вид Делфта”. Цей пейзаж Ян Вермєєр Дельфтський написав, не виходячи за поріг будинку. День за днем спостерігаючи рідне місто з вікна своєї майстерні художник зумів передати його живим і мінливим. Він створює майже фізичне відчуття мокрого повітря, яке захоплює Депорту в дощовий день.
А через цю сирість пробиваються сонячні промені і розростається голубе небо.
Місто завмерло на невидимій межі між похмурою і ясною погодою. Воно ще не звільнилося від дощу, а вже тягнеться до тепла. Вермєєр створив образ рідного міста з такою любов’ю, що через кілька століть вид Делфта заворожить глядачів.