ПЛЕТІННЯ З ЛОЗИ
Біля доріг, струмків, на берегах річок, озер, недалеко від будов, у скве¬рах, парках можна зустріти великі хащі верболозів або ж дерева з розкинути¬ми гілками, які деколи досягають трид¬цятиметрової висоти. Верба (лоза) найбільш поширена як природний ма¬теріал. Здавна люди запримітили її чу¬дові властивості. Міцна, зручна в плетінні, вона годилась для створення великих та малих виробів.
Плетіння з лози — один із найдав¬ніших видів народного мистецтва. За свідченням археологів, воно виникло ще в епоху неоліту, набагато раніше від гончарства, ткацтва, обробки дере¬ва, металу. Поява плетених виробів зу¬мовлена наявністю сировини в дос¬татній кількості, а також простими тех¬ніками виконання, які не вимагали складних знарядь праці. У цей період виникли основні види плетінь: просте, спіральне та ін.
Ми майже не знаємо імен народ¬них майстрів минулого. Свою май¬стерність вони передавали від батька до сина, від діда до внука, як у народі кажуть — "з рук в руки". З покоління в покоління вдосконалювали свої ви¬находи, фантазію. Час відкидав усе випадкове, недовершене, шліфуючи й зберігаючи тільки цінне та високохудожнє. Так пошуки й досягнення ок¬ремих майстрів об'єднувалися, утворю¬ючи скарбницю народної творчості.
Найбільшого поширення плетені вироби набули на початку XIX століття з окореного прута. Про це свідчать акварелі львівського художника Юрія Глоговського, де постаті людей в на¬родному одязі доповнювали плетені кошики та інші речі, якими користу¬валися селяни, а інколи міщани. Ко¬шики мали круглу або витягнуту фор¬му вінця, густоплетені, ажурні, з на¬кривкою й відкриті.
Поширенню й розвитку народного промислу в XIX столітті сприяла місце¬ва керівна влада, яка дозволяла й до¬помагала створювати навчальні май-стерні-школи. Одна з перших шкіл була відкрита 1879 року в с. Нижневі Тлумацького району Івано-Франківсь¬кої області. Подібні школи пізніше організовувались у м. Сторожинці (1891) на Буковині, у с. Іза на Закар¬патті та інших місцевостях.
Велику роль у популяризації плете¬них виробів відігравали господарські виставки-ярмарки, які відбувались у Полтаві (1837), Харкові (1849), Києві (1852), на західних землях України — Львові (/877), Коломиї (1880), Терно¬полі (1884). У цей період розширюється асортимент плетених виробів і меблів (столи, крісла, дивани, дитячі качалки, дорожні речі, кошики, хлібниці)
У даний час плетіння набуло чи не-найбільшої популярності і як вид ху¬дожнього промислу ввійшло до про¬відної групи ремесел, поступаючись лише вишивці, ткацтву та кераміці.
Для плетіння використовують од¬норічні пагони різної довжини, при¬датний також окорений і нескорений прути. Кору знімають двома способа¬ми: очищають від кори свіжозрізані прути (липень—серпень, березень – квітень), які кип'ятять протягом 30— 120 хв. (залежно від об'єму посудини та кількості води). Після очищення прутики сортують, просушують, зв'я¬зують у невеликі пучки та ставлять у сухому приміщенні на зберігання.
Для початкових занять із лозоплет¬іння потрібні однорічні прутики дов¬жиною 30—120 см різної товщини. З них можна виготовляти нескладні, ма¬лої форми вироби: квіти, ромашки, хлібниці, кошики, за основу яких бе¬реться кругле денце.
Для виготовлення круглого денця потрібно 6—8 паличок однакової тов¬щини завдовжки 8—12 см. Половину
їх розколюють посередині так, щоб утворився отвір, у який вставляємо другу половину паличок. У результаті отримуємо хрестовину. Потім беремо два тоненьких прутики і тоншим кінцем закріплюємо в хрестовині, після чого починаємо плести косичкою з двох прутів. При плетінні денця кінці хрестовини розгалужують від центру на рівні відстані, поступово їх запліта¬ючи. Кругле денце можна виплітати різних діаметрів, залежно від того, як воно буде використано в подальшій роботі.
На перших заняттях, використову¬ючи кругле денце, рекомендується виготовляти нескладні вироби. Так, добавивши до круглого денця кілька прутів, матимемо квіти, сонечко , ме¬телика. Коли поєднати ці елементи, то створимо чудові композиції: "Букет квітів", "Ромашки". Після такого про¬стого завдання бажано переходити до виконання складніших виробів: хлібничок, вазочок, кошичків різних розмірів та форм, поступово вивчаючи косич¬ки та види переплетень.
Заняття з лозоплетіння дадуть змо¬гу учням навчитися ще одному виду народної творчості. Узявши до рук лозу, дитина матиме можливість ство¬рити речі, які раніше здавались їй не під силу.