Гуцульська вишивка інтер'єрного призначення
Життя народу в певному середовищі, його побуту, звичаї, природа, навики праці, критерії розуміння краси спричинили відмінні принципи вишивання в окремих осередках, районах, селах. Об'єктом нашої уваги є локальні особливості вишивального мистецтва Гуцульщини та Покуття.
У вишивці такої етнографічної групи Карпат, як гуцули, збереглися архаїчні риси народного орнаменту. Численні історичні, етнографічні, фольклорні та літературні матеріали стверджують масове побутування на Гуцульщині вишивки одягового призначення.
Звичайно, гуцульська вишивка розвивалася в єдиному руслі західноукраїнського вишивального мистецтва на базі давньоруського, при впливі специфічних місцевих факторів, що виділило її в окреме чітко виражене локальне явище. На основі багатьох зразків вишивки кінця ХVІІІ-початку ХІХ століть, які зберігаються в музеях України, зокрема й Коломийському музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.
Колекція зразків вишивки доріжок, переміток тощо свідчить про високий художній рівень орнаментального мистецтва гуцулів.
Упродовж віків колективним генієм народних майстрів викристалізувалася чітка художня система, в якій взаємообумовилися фактори матеріалу, техніки, орнаменту, композиції, колориту.
Основні матеріали вишивання - ручнопрядені лляні, вовняні нитки, металеві, срібні, золоті нитки, ???, бісер. З початку ХІХ століття - нитки ДМЦ, ???, бісер, шовк.
На кожному виді ??? використовувалися свої відповідні техніки вишивання. Так, це - низю, хрестиком, циркою, сердаки.
Яскравою особливістю гуцульської вишивки є її геометричний орнамент. Він включає в себе прості мотивчі і і складні фігурні елементи, мотиви-комплекси. Це ромб, напівромб, по-різному поєдані в горизонтальному напрямках.Одним із них - це геометризація рослинних та інших образотворчих форм, а також трасформація в геометричні мотивчі зображення людей, звірів, птахів, рослин тощо.
У гуцульській вишивці збереглися граничні геометризовані антропоморфні, зооморфні мотиви. Вони чітко простежуються у вишивках верхнього одягу: на серветках, кептарах, кожухах та гуглях??.
Типовою композицією гуцульської вишивки є різні за шириною стрічкові смуги, рапорт яких складається з одного, двох або кількох мотивів. Вони розташовані строго геометрично, згідно з орнаментальною сіткою, створеною з комплексу горизонтальних, скісних, прямих і кривих ліній, що обгрунтовують відповідні орнаментальні ритми.
Для Гуцульщини є характерними розеткові та квадратові композиції з численними варіантами контурного обрамлення.
Розглянуті види вишивок розкривають складну систему гуцульської орнаментики, властивої для тієї чи іншої техніки виконання, матеріалу і призначення. Кожна історична епоха вносила певні зміни у мистецтво вишивки на Гуцульщині. Поява рослинних мотивів довільного трактування - явище рідкісне. Гуцульські майстри виявили глибоке розуміння краси, своєрідної опезії геометрично-графічної лінії, гармоній форми і ритму.
Характерна риса гуцульської вишивки ХІХ-ХХ століть - поліхромність, соковита, багата, сповнена дивовижної сили декоративного звучання. У ній знайшли відображення усі барви спетральної гами. Домінуючий червоний колір у рзкних нюансах звучання - від найбільш темних до інтенсивних оранжево-золотистих відтінків. Так, у вишивці Верховинського району переважають лілово-фіолетові кольори, у вишивці Яворова, Брустурів домінують блакитний і зелений колір.
Виділяються вишивка найбільш відомих центрів цього виду мистецтва особливо Верховини, Криворівні, Косова, Космача, Яворова, Вижниці, Путили, Ясіня, Яремчі, Рахова, Косівської Поляни. Поряд з домінуючою технікою вишивання низинкою тут були поширені також хрестик, настелювання, штанівка, шнурок, кучерявий шов.
У 1930-х роках і особливо в повоєнний період верховинські виставки змінюють свій характер. З'являються нові складні форми, мотиви та композиції візерунків. Мотиви стають більші, спостерігається тенденція до декоративності, насиченості візерунків у композиційному та кольоровому відношенні.