Розвиток Музики на Україні у XVII-XVIII
Розвиток Музики на Україні у XVII-XVIII
Як відомо, кінець XVI - перша половина XVII століття йшли під знаком національно-визвольної боротьби українського народу проти польської шляхти й покатоличення, проти турецько-татарськпх на¬бігів. Козацько-селянські повстання під проводом С. Наливайка, Т. Федоровича, Д. Гуні та інших були тими спалахами, які відбивали хвилі невдоволення й протесту трудового селянства. Вершиною кон¬фліктних зіткнень широких мас з іноземними поневолювачами була селянська війна 1648-1654 років під проводом видатного сина укра¬їнського народу, талановитого полководця Богдана Хмельницького. Вона завершилась дуже вагомим історичним актом - возз'єднанням України з Росією, яке мало величезне значення для дальшого істо¬ричного розвитку українського, російського і білоруського народів.
У першій половині XVIII століття українські землі залишались роз'єднаними, вони входили до складу різних держав: Росії, Польщі, Туреччини і Угорщини. Протягом століття велась боротьба за визво¬лення Правобережної України, яка завершилася в кінці XVIII віку возз'єднанням її з іншими українськими землями. Це мало велике прогресивне значення в житті народу, сприяло роз¬витку економіки і культури.
Разом з тим, відбувалось дальше класове розшарування суспіль¬ства; розподіл вільних земель поміщикам, козацькій старшині, мо¬настирям, з одного боку, і покріпачення селян, з другого боку. Це викликало хвилі протесту, повстанські рухи гайдамаків та опришків.
Велику роль у суспільному й культурному житті українського народу відіграли братства, які виникли наприкінці XVI століття. Це - товариства, організації, що об'єднували прогресивних і най¬більш освічених та свідомих представників інтелігенції та інших верств міського населення. В силу історичних умов братства гуртувалися навколо церковних парафій, хоч були майже цілком світськи¬ми організаціями. У їх програмі - боротьба за рідну мову, розвиток письменства, освіти й культури, за православну віру. Велика історич¬на роль братств у організації широкої сітки шкіл, у тому числі ви¬щих учбових закладів - колегіумів, зокрема Львівської школи (1587 р.), Острозького і Київського колегіумів (1580, 1632). Згодом Київський колегіум указом Петра І реформовано в «Академію наук вольних» (1701 р.), яка стала центром науки і культури не тільки південно-східного краю Російської імперії, а й усіх східнослов'ян¬ських народів. Цей заклад щороку відвідувало близько однієї тисячі учнів як з України - діти козацької старшини, духівництва, рядо¬вих козаків, міщан,- так і з Росії, Білорусії, Молдавії, Сербії, Чор¬ногорії, Болгарії та Греції. У Київському колегіумі навчалися ви¬значні вчені й письменники, видатні діячі освіти й культури - Л. Барановпч, І. Галятовський, Є. Славинепькиіі, С. Полоцький, Г. Сковорода, Ф. Прокоповпч, А. Ведель та багато інших.
Дуже важливу роль відіграли братські школи й колегіуми у роз¬витку музичної культури. Тут треба відзначити передусім таку деталь. Керівництво братств розуміло, що боротьба проти покатоли¬чення повинна вестися у різних формах. Завоювати симпатії мас можна і через красивий, багатоголосний спів.
Співи були органічною і невід'ємною складовою частиною вихо¬вання дітей у школах. Навчали хоровому (нотному) співу, музич¬ній грамоті. У вищих школах учні проходили хорову практику, осно¬ви композиції тощо. Добре поставлене музичне виховання у брат¬ських школах першої половини XVII століття сприяло дальшому розвитку професіонального музичного мистецтва.
Багатоголосний спів зароджується ще наприкінці XVI століття. Вже у січні 1591 року Львівське братство вітало київського митро¬полита дванадцятиголосним хором.
Основним жанром тогочасної фахової музики був партесний кон¬церт. Це - багатоголосний одночастинний хоровий твір. Слово «партесний» походить від латинського pагtes, що означає спів за парті¬ями з нот. Поряд з концертом розвивалися й інші жанри: кант, псальма, одноголосна пісня з інструментальним супроводом. Відомо також з курсу музичної літератури попереднього року, що великого розквіту набувають на Україні у
XVI-XVII ст. думи та народні пісні: ліричні, жартівливі, танцювальні, історичні. Між згаданими жанрами існували зв'язки. На кант і псальму впливала народна пісня, кант, в свою чергу, впливав на партесний концерт.
Народні ліричні пісні набувають популярності не лише в Україні, але й поза її межами. Про високий рівень музичного мистецтва свідчить ви¬дана у Вільно 1677 р. "Граматика мусикійна" киянина Ми¬коли Дилецького - відомого педагога і композитора.Турбота козацької держави щодо розвитку музичного ми¬стецтва проявилася навіть у тому, що в 1652 р. Богдан Хмельницький підписав універсал про утворення музичного цеху в Лівобережній Україні. На Запорожжі існували спеці¬альні школи, які готували професіоналів "вокальної музи¬ки і церковного співу". Вчитися сюди їхали з усієї України. Вагомий внесок у розвиток музичного мистецтва зро¬била Києво-Могилянська академія, в якій вивчалися му¬зика, хоровий спів, були організовані хори, оркестри. Чи¬мало випускників академії стали видатними співаками, ке¬рівниками хорових колективів, композиторами.