Робота над словом у хорі

Виховання хорового співака-ансамбліста.

Щоб створити хор художнього значення, необхідно укомплектувати його співаками-ансамблістами. Помилкою було б гадати, що для співу і хорі, який претендує на звання художньої одиниці, досить мати лише голос і слух. Ні наявність голосу і слуху становить тільки одну з необхідних умов для того, щоб бути учасником хору. Пояснимо це наочніше. Для того, щоб організувати оркестр, необхідно мати не тільки ті або інші музичні інструменти, але й людей, які повністю володіють мистецтвом гри на них. Кожному зрозуміло, що для цього майбутнім оркестрантам треба вчитися.

Теж саме потрібно й хоровому співакові, і він повинен оволодіти так званою виконавською технікою.

Вимоги до співака хору.Під виконавською технікою треба розуміти ось що: вміння вільно розпоряджатися своїми голосовими даними, тобто давати найтонші відтінки у висоті звука, силі його і характері, витончення вміння співати інтервали й гами; розвинене гармонійне чуття, нерозривно пов'язане з чуттям ансамблю; вміння сприймати і передавати ритм виконуваного твору і різноманітні його відтінки; розвинене і покірне волі співака дихання; добру дикцію, музично-теоретичну грамотність, яка давала б можливість сприймати даний музичний матеріал не тільки природною музичною інтуїцією, але й цілком свідомо.

Вже перелік усіх елементів, що входять до складу поняття „виконавської техніки” переконує нас у тому, що співакові-ансамблістові треба серйозно вчитися.

Уміння володіти голосом набувається наполегливою роботою над вихованням його природних даних. Інакше, кажучи, співак повинен навчитися подавати з максимальною точною інтонацією, красивий, співучий звук, який має бути „закритим”.

Це вміння набувається шляхом практичного показу з боку вчителя. але спів нерозривно пов'язується з диханням. Від дихання залежать сила, тривалість, і рівність звуку. Тільки вправи і свідомі спостереження над процесом дихання дадуть можливість співакові підкорити його своїй волі. Важка і наполеглива праця приведе до вміння швидко настроювати голосові складки на даний тон, тобто дасть можливість досягти вокальної, технічної гнучкості і вільності у відтворенні звуків, що швидко йдуть один за одним.

Найважливішим моментом у різноманітних досягненнях вокальної техніки співака, базою, на якій будується його технічна дозрілість, є чистота інтонації. Орган, який керує і контролює інтонаційну точність, є слух вокаліста. Отже, розвиток і виховання слуху - це одна з найістотніших передумов для досягнення вокально-ансамблевої техніки.

Робота над чіткою вимовою при співі вокалізів.

Співання вокалізів на голосні або із закритим ротом можна проводити так:

Співають тоніку, динаміку і верхню тоніку, тривалістю по дві долі в помірному темпі на одне дихання. Перед співом вокалізів слід показати, як треба правильно розкривати рота, виконуючи той або інший голосний звук.

Інакше кажучи, необхідно подбати про правильну артикуляцію голосних.

Голосна А. при її вимові рот розкрити настільки, щоб можна було поміж передніми зубами покласти великий палець ребром. Під час співання вокалізів або поточного репертуару треба всіляко дбати про подачу звука бездоганної інтонаційної точності і прийнятого тембру, вимагати так званого закритого звуку. Як це досягається - ні розповідями, ні описами не пояснити. Обов'язково слід практично показати закрити звук і так званий „білий”. Сприяти закритому звукової до деякої міри може держання підборіддя трохи вниз. Можна вказати ще один засіб для здобуття закритого звуку, а саме: спочатку подати звук (першу мить) затуленим ротом, а тоді, швидко його розтуливши, артикулювати потрібний голосний звук.

Голосний О. Губи трохи випнуті вперед

Голосний У. При його артикуляції губи сильно випнуті вперед.