Дієслово

Види дієслів

Вид - одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова можуть означати дію завершену і незавершену. Залежно від цього вони поділяються на дієслова недоконаного і доконаного виду. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що робив? що роблю? що буду родити? Дієслова доконаного виду означають дію завершену і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

Дієслову даного виду переважно відповідає дієслово іншого виду. Лексичне значення таких дієслів на має змінюватися: іти - прийти, шити - пошити. Такі дієслова утворюють видові пари.Доконаний вид дієслова утворюється від недоконаного виду за допомогою:

а) префіксів: казати - сказати, рости - вирости;

б) суфіксів: стукати - стукнути, записувати - записати;

в) чергування звуків: сидіти - сісти, замітати - замести; сказати - скочити;

г) наголосу: виміряти - виміряти, розкидати - розкидати;

д) різних основ: брати - взяти; ловити - піймати.

Лише док. вид мають дієслова: розговоритися, наговоритися, розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися, надивитися, насміятися, напрацюватися.

Лише недок. вид мають дієслова: гордувати, грабувати, бродити, літати, володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути, марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Окремі дієслова поєднують у собі значення як доконаного, так і недоконаного виду. До них належать дієслова з суфіксом - ува; переважно іншомовного походження: гарантувати, організувати, телеграфувати, наслідувати, воєнізувати, а також веліти, женити.

Дієвідмінювання дієслів

Зміна дієслів за способами часами і числами називається дієвідмінюванням.

До І дієвідміни належать дієслова, які у 3-і особі множини мають закінчення - уть, - ють, до ІІ - з закінченням - ать, - ять.

При дієвідмінювані дієслів можливе чергування приголосних.

Дієслово бути у всіх особових формах однини і множини має одну форму - є.

Дієприкметник

Дієприкметник - це форма дієслова, яка виражає ознаку за дією. За горами гори, хмарою повиті, засіяні горем, кровію политі.

За відношенням до часу дієприкметники бувають теперішнього і минулого часу. За відношенням до стану - активні (процвітаючий) і пасивні (скошений).

У реченні дієприкметники виконують функцію означень.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією. Вони мають форму теп. і мин. часу. Утв. за доп. суф.: ач, яч, уч, юч, л.