Синтаксично-стилістичні риси науково-технічної мови

Синтаксично-стилістичні риси науково-технічної мови

Синтаксис української науково-технічної мови сомобутній, бо сформувався на підставі синтаксису народної мови, типова ознака якого - розмовний, активний характер синтаксичних конструкцій. Активні конструкції речення мають переважати над пасивними. Пасивні конструкції в українській мові - це переважно наслідок впливу російського канцелярського стилю, який частково нівелює активність особи - порівняймо: “Ми виконали роботу” та “Робота виконана нами”.

1. Характерні синтаксично-стилістичні ознаки такі:

1.1. Дієслівність української мови (центр висловлювання - дієслово): Зі справою не можна зволікати - Дело не терпит отлагательств; Прямувати до мети - Идти по направлению к цели (в російській мові сенсове навантаження - в іменниках).

1.2. Органічна активна конструкція, що містить підмет, який визначає активного суб'єкта дії іменником у називному відмінку, присудок, виражений дієсловом у формі 3-ої особи однини або множини теперішнього часу, та додаток, що вказує на об'єкт дії: Ми розглядаємо процес ..., Кафедра виконує дослідження ..., Дослідники розглядають процес ...[1] ..

1.3. Органічна пасивна конструкція української мови - безособове речення на -но, -то, в якому домінує результативність і не передбачено означення виконавця (його вже означено у попередніх реченнях). Найхарактерніша риса українських форм на -но, -то - наявність іменника в знахідному відмінку на позначення об'єкта дії: Напрацьовання узагальнено ..., Запропоновано нову модель..., Зібрано новий матеріял ..., Модель використовувано [використано] (іменника в орудному відмінку із зазначенням суб'єкта дії застосовувати не можна: Нами узагальнено напрацьовання..., Нову модель запропоновано дослідниками...) [1,2,3].

1.4. Активна конструкція з підметом, який визначає активного суб'єкта дії іменником у називному відмінку, присудком, вираженим дієсловом у формі 3-ої особи однини чи множини минулого часу, та додатком, що вказує на об'єкт дії: Аспірант врахував зауваження; Спеціялізована рада прийняла висновки (п.1.2 - теперішній час, п. 1.4 - минулий) [1,2].

1.5. Неозначено-особові активні конструкції з простим дієслівним присудком: Зауваження врахували, Зауваження враховуємо, Зауваження враховуватимемо; Визначили залежності, Визначаємо залежності, Визначатимемо залежності [1,2].

1.6. Неозначено-особові активні конструкції з дієслівним розщепленим присудком зі зв'язковимм та модальними компонентами: Зауваження можна врахувати, Моделі треба використати (замість присудка з пасивним дієприкметником у його складі: Зауваження можуть бути враховані, Моделі повинні [мусять] бути використані) [1,2].

1.7. Узагальнено-особові пасивні конструкції, в яких дію, стан чи ознаку, виражену присудком, сприймають як характерну завжди чи зазвичай (присудок подають переважно у 3-тій особі множини): Обмеження на параметри не вводять, Моделі використовують для …, Жити не дають, Людям жити не давали) [1].

1.8. Інфінітивне речення, головний член якого виражено інфінітивом - неособовою формою дієслова: Аварію легше попередити, ніж усувати наслідки й ремонтувати устатковання[1].

1.9. Гармонійне поєднання двох протилежних процесів - синтаксичної конденсації у вигляді іменних конструкцій (Ужили заходів для забезпечення працездатності) та синтаксичного розчленування речення (Ужили заходів, щоб забезпечити працездатність) з метою послідовного опису дії чи події.

1.10. Українська нормативна система керування відмінками, яка забезпечує зв'язок слів за формою відмінка, зокрема у стійких прийменниково-іменникових і дієслівно-іменникових сполуках [1]. Далі грубим шрифтом подано правильні форми керування, а неправильні (взяті з російської мови) - курсивом.

1.10.1. Cтійкі прийменниково-іменникові сполуки: