Суб'єктивно-модальне значення неможливості у стосунку до семантики безособовості

Суб'єктивно-модальне значення неможливості у стосунку до семантики безособовості

Проаналізовано семантику безособових речень із предикатами суб'єктивно-модального значення неможливості, виявлено способи вираження суб'єктивно-модального значення неможливості у прямих і непрямих висловлюваннях.

Ключові слова: семантика речення, безособові речення, суб'єктивно-модальне значення неможливості.

Погляд на речення як триаспектну одиницю, що виявляє себе на формально-синтаксичному, семантико-синтаксичному та комунікативному рівнях організації, дав змогу підійти до осмислення семантики речення як комплексу двох типів змісту: об'єктивного, який відображає явища дійсності, і суб'єктивного, що вказує на ставлення суб'єкта думки до відображуваної в реченні дійсності. Ш.Баллі на позначення цих компонентів змісту запропонував, відповідно, терміни диктум і модус [3,с.45]. Для аналізу об'єктивного (диктумного) змісту використовують поняття пропозиції, що є моделлю відображеної у реченні ситуації, події [5,с.122]. У центрі пропозицій знаходиться предикат, що відкриває місця для субстанціальних синтаксем. Наприклад: Касирка продає квитки - у цьому реченні предикат дії (продає) відкриває місця для суб'єктної (касирка) та об'єктної (квитки) синтаксем. Суб'єктивний (модусний) зміст речення визначає модусний предикат. У субстанціальній позиції модусного предиката знаходиться пропозиція з власним предикатом та зумовленими його валентністю синтаксемами. Наприклад: Діти хотіли гратися - модусний предикат (хотіли) репрезентує суб'єктивно-модальне значення бажаності. У його субстанціальних позиціях знаходяться суб'єктна синтаксема (діти) та пропозиція (діти граються).

Модус і диктум - обов'язкові елементи змісту кожного речення. Вони формують його семантичну структуру - узагальнений зміст речення, що включає елементи значення, повідомлені формою синтаксичної конструкції [5, с.121].

Оскільки диктумність і модусність - обов'язкові елементи змісту кожного речення, то, відповідно, можна класифікувати речення за змістовими - модусними і диктумними - типами. Одним із типів модусного змісту, який репрезентують реченнєві структури, є значення неможливості. Наприклад, у реченні Оскільки ж мир, стріляти нам не можна (Л.Костенко) стан справ, представлений пропозицією (Ми стріляємо), суб'єкт (мовець) осмислює як неможливий через наявність у дійсності іншого стану справ (панує мир). Модусний предикат у реченні виражається лексемою не можна.

Суб'єктивно-модальне значення неможливості можна визначити як наявність такого стану справ, який блокує здійснення (запобігає реалізації) волі суб'єкта чи іншого стану справ.

Найчастіше засобами вираження суб'єктивного значення неможливості є такі предикатні лексеми: не могти, не можна, не можливо, не вільно, годі, не здатний, неспроможний, не мати змоги, не в силі та ін. Функціонування їх у синтаксичних конструкціях різних типів відповідає вираженню в них суб'єктивно-модального значення неможливості. При цьому зміст неможливості може виражатись у структурі усіх типів синтаксичних конструкцій. Наприклад: [Вернутися б, упасти в ноги, але] затримати тепер уже коня немає змоги (Олесь): Того не можна, [і того не слід] (Л.Костенко) - прості односкладні речення;

Дружба, як відомо, не може триматися лише на раціо; І ми з тобою вже не в силі буть нещасливими удвох (Із творів В.Симоненка) - прості двоскладні речення;

Такого буть не може, щоб це був я через десятки літ; Не може бути, щоб його - ніде (Із творів Л.Костенко) - складні речення.

Водночас модусний предикат може бути лексично не виражений. Наприклад: Пишуть у книгах, що душі і моря не вичерпаєш долонею (І.Вільде); І не зайти за дальні далечі (В.Стус); Ніщо не звабить від землі мене (М.Вінграновський). Подібні конструкції виявляють семантичну еквівалентність з тими, що марковані модальними лексемами. Пор.: Пишуть у книгах, що душі і моря не можна вичерпати долонею. Неможливо зайти за дальні далечі. Ніщо не зможе звабити від землі мене.

Експліцитність/імпліцитність модусного предиката зі значенням неможливості дає підстави для виділення двох типів висловлень:

1. Прямі висловлення - конструкції, у яких модальне значення неможливості виражається лексично. Наприклад: Касирка не може собі дозволити ніяких виявів особистих переживань ( І.Вільде).