ПРОФЕСІЙНА СПРЯМОВАНІСТЬ ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДІЛОВОЇ МОВИ

Проблема функціонування української мови у сфері медичної діяльності включає три аспекти: професійно-прикладний, національно-культурницький і морально-патріотичний.

Професійно-прикладний аспект реалізується, головним чином у галузі практичної діяльності медичних працівників, в процесі спіл-кування з пацієнтами. Незалежно від успіхів технічного процесу в медицині живе слово лікаря ніколи не втратить свого значення. Це слово має бути зрозумілим, проникливим, переконливим, повинно викликати довір'я.

Функціонування національної мови в науковій медицині, забез-печуючи повноту мовно-професійного спілкування медичних працівни-ків. несе національно-культурницьке навантаження. Розвиток науко¬вої медичної мови сприяє лексичному та семантичному збагаченню національної мови, її формуванню на рівні мов цивілізованих націй.

Любов і повага до рідної мови є ознакою моральності, вихова-ності, інтелігентності. Рідна мова в устах лікаря, медсестри, під пером науковця значною мірою сприяє вихованню громадських почуттів, почуттів відповідальності перед пацієнтом і перед суспільством, загострюючи принциповість, посилюючи прагнення до самовдоскона-лення.

У підготовці майбутніх медичних працівників ці важливі ас¬пекти функціонування української мови об'єднуються в одне містке і основне поняття - професійну спрямованість.

Оволодіння мистецтвом слова для майбутнього медика - це ус-пішний засіб впливу на пацієнтів, могутній засіб профілактики і лікування багатьох захворювань, пропаганди здорового способу жит-тя.

Головним завданням у викладанні української ділової мови вважаю виховання гуманної особистості з високою мовною культурою, милосердного і професійно освіченого майбутнього фахівця-медика.

Тому пропоную такі професійні аспекти викладання української ділової мови в медичних навчальних закладах:

- поглиблення знань про мову і мовлення, функції мови, стильове багатство української мови;

- підвищення рівня усного і писемного мовлення майбутніх спеціалістів;

- оволодіння особливостями медичної української термінології;

- формування навичок роботи зі спеціальною (фаховою) літера-турою;

- ознайомлення з типовими та нетиповими ситуаціями професій-ного спілкування;

- формування навиків оформлення та написання професійної документації медичних працівників.

Здавна українській мові притаманні лагідність, милосердя, образність, толерантність, співучість, значна емоційність. Тому майбутнім медсестрам, акушеркам, фельдшерам, фармацевтам так не¬обхідно навчитись володіти мистецтвом слова, професійною спілку-ванню з колегами і хворими.

На заняттях з ділової української мови велика увага зверта¬ється на усне мовлення студентів, його професійну спрямованість.

Так, при вивченні теми "Культура ділового мовлення медичних працівників" опрацьовуються такі професійні поняття, як "гума¬нізм", "мистецтво вислухати хворого", "милосердя", "професійна ети¬ка", "деонтологія", "ятрогенія”, без яких неможлива професія ме¬дика, моделюються типові і нетипові ситуації ділового спілкування, які вимагають від студентів творчого мислення, вміння формулювати і висловлювати свою думку.

Вивчення особливостей медичної термінології - важливий фак¬тор професійного спілкування, який здійснює міжпредметні зв'язки з загальномедичними та клінічними дисциплінами. Практичний досвід роботи свідчить, що студентам необхідні знання медичних термінів з анатомії, хірургії, педіатрії, терапії, акушерства, фармації. Тому на заняттях української ділової мови студенти отримують навики роботи з медичними словниками, фаховою літературою, набу¬вають вміння правильного перекладу, складають словники основних термінів з названих дисциплін.