Синоніми

Синтаксичні синоніми — це граматично різні конструкції, що виражають ту саму думку. Такими можна вважати:сполучникові та безсполучникові речення: Сонце за¬йшло, й надворі швидко стемніло. — Як тільки сонце зайшло, надворі швидко стемніло. — Коли сонце зайшло, надворі швидко стемніло;

складнопідрядні й прості речення з дієприкметниковими та дієприслівниковими зворотами: Картина, що була на¬писана олією, висіла над роялем. — Написана олією кар¬тина висіла над роялем; Коли приходиш з вулиці додану, мий руки. — Прийшовши з вулиці додолу, мий руки;

складнопідрядні й прості речення з другорядними члена¬ми: Коли приїду з відрядження, зайду до вас. — Після приїзду з відрядження зайду до вас; Коли закінчиться урок, підійди до мене. — Після уроку підійди до мене;

синтаксичні конструкції книжного і розмовного характеру:

незважаючи на те, що хоч і

внаслідок того що після того

завдяки тому що через те

з метою щоб

Незважаючи на те, що Хоч і холодно було, ми

було холодно, ми пра- працювали добре.

цювали добре.

Фразеологічні синоніми — це різні фразеологізми з одним значенням: иі туди ні сюди, ні в тин ні в ворота, ні риба ні м'ясо; гав ловити, рота роззявляти; дати драла, на¬кивати п'ятами; не всі дома, немає клепки, не варить баняк, немає олії; давати хропака, клювати носом.

Українська мова має розгалужену синоніміку, що свідчить про повнокровний розвиток мови й багатство її виражальних засобів. Джерелами формування синоніміки є різні стилі¬стичні шари лексики. У синонімічних рядах сходяться слова книжні й розмовні, давні й сучасні, власні й запозичені, термінологічні та образні, фольклорні й літературні: відгук — рецензія, відсоток — процент, сільськогосподарський — аграрний, Батьківщина — Вітчизна, губи — вуста, лоб — чоло, обличчя — вид — лик — пика, очі — баньки, півень — когут, гарно — ловко — файно, обрій — небосхил — вид¬нокрай — крайнебо — горизонт, віщий — пророчий.

Лексичні синоніми є найвиразнішими й найпоширеніши¬ми образними засобами мови. З їхньою допомогою у мовленні можна не тільки уникнути неприємного повтору одних і тих самих слів, а й точніше передати інформацію, бо є можли¬вість передати відтінки думки, уточнити деталі, ознаки, властивості. На віддалених асоціативних зв'язках між оз¬наками предметів і явищ відбувається перенесення або роз¬ширення значень слів, виникають образні назви. Це окремі слова-синоніми та цілі описові синонімічні звороти, що ма¬ють назву перифраза (іноді кажуть — парафраза). Перифраза — стилістична фігура (побудова), відома в ри¬ториці й поетиці ще з давньогрецьких часів. Вона концентрує в собі найвиразніші, найчастіше образні ознаки й стає ніби прихованою синонімічною назвою, наприклад: Багряний лист в гаю кружля, шумлять отави молодо. Чого-чого вдягла земля осіннє золото? (Д. Луценко); Я скоро буду виходити на вулиці Києва з траурною пов'язкою на рука¬ві — умирає мати поезії мого народу! (Л.Костенко). По¬няття жовте листя передане через ознаки інших двох — осіннє і золото, поняття мова — через поняття мати і поезія.

Українська мова має усталені перифрази: Кобзар України (Т.Шевченко), Великий Каменяр (І.Франко), Дочка Про¬метея (Леся Українка), столиця України (Київ), місто Лева (Львів), чорне золото (кам'яне вугілля) та ін.

Синонімічні функції виконують і евфемізм й. Це слова чи словосполучення, які пом'якшують враження від висловленого тим, що називають непрямо, а опосередковано, через іншу ознаку. На певні слова (лайки, неприємні назви) суспільство накладає табу (заборону) й замість цих слів використовує інші. Замість слова брехати кажуть говорить неправду; аналогічно: дурний — нерозумний, п'є — заглядає в чарку, грубіян — погано вихований.