Етимологічний коментар до деяких західноволинських діалектизмів
Льóткий ‘жвавий’ [11, 158]. До словникової статті псл. *letъkъjь [29, 14, 153], в якій український матеріал відсутній.Мáда ‘пласт піску на дні колодязя’. Фіксується в чотирьох населених пунктах Іваничівського р-ну Волинської обл. [11, 158]. Ареал цього терміна в межах Волині значно ширший, про що свідчать матеріали О.К.Данилюк: мáда ‘земля, розм’якшена водою’ (сс. Овлочин, Свинарин Турійського р-ну, с. Свитязь Шацького р-ну) [9, 57]. Цінне доповнення до словникової статті псл. *mada [29, 17, 118]; наведено лише словенськ., польськ., словінськ. факти). Ймовірно, в діалекти української мови мада проникло з польської, судячи з компактності ареалу.
Малéця ‘дівчина-підліток’ [11, 159]. Потенційний праслов’янізм – *malica (в [29, 17, 155] східно¬слов’янський матеріал відсутній, подається лише д.-руськ. ìàëèöà ‘дівчинка’).
Нáтха, бот. (Thymus serpyllum L.) ‘чебрець звичайний’ [11, 171]. Продовження псл. *nadъxa (рекон¬струкцію див.: [29, 22, 16]). Пор. однокореневе притхнýтися ‘задихнутися під льодом (про рибу)’ [11, 192] < *pridъxnQti sę.
Начимбýритися ‘надутися’, чимбýритися ‘дутися, їжачитися’ [11, 171, 255] – форми з асиміля¬тивною заміною плавного -л- губним -м- перед губним, що спостерігається в структурах tьlt, tъlt. Із *(na)čьlburiti sę – дериват від *čьlburъ/*čьlbura. Стосовно ймовірності останнього вкажемо укр. діал. (похідне) чумбýрка ‘дерев’яна культя на лямі’ [16, 66] < чомбурка.
Нив, -нову ‘новий місяць’ [11, 172]. Архаїзм праслов’янської доби, етимологічно тотожний псл. *novъ(jь). Пор. ще рос. діал. нóва ‘молодий місяць’ [24, 21, 253] – парадигматичний варіант жін. роду.
Нирýчий ‘неохочий’ [11, 174]. Пор. також рос. діал. неручь ‘про яке-небудь знаряддя, яким незручно працювати’ [24, 21, 147]. Потенційний праслов’янізм – *nerQčь(jь), пропущений в [29]. Поєднання заперечення *ne і прикметника *rQčьjь (пор. рос. діал. рýчий ‘спритний, майстерний, зручний’; [8, 4, 111], стаття рука) < *rQka або суфіксальне похідне від *nerQka [29, 25, 7].
Нóсьній ‘рівний, високий (про стовбур)’ [11, 174]. Лексико-семантичний архаїзм, додаткова ілюстрація псл. *nosьnъ(jь) II [29 25, 221-222]; український матеріал відсутній).
Нучліжáн, рідко ‘той, хто ночує, ночувальник’ [11, 175]. Архаїчне основоскладання без поєднуваль¬ного голосного – *nokt’ь і *ležanъ: *nokt’ьležanъ. В [29] реконструкція пропущена.
Пáндом, присл. ‘швидко’ [11, 178]. Очевидний полонізм, застигла форма оруд. відм. іменника *pQdъ, співвідносного з *pQditi *‘гнати’ (стосовно семантичного розвитку ‘натягувати’ > ‘гнати’ > ‘лякати’ псл. *pQditi див.: [5, 69-74]) (пор., наприклад, укр. діал. пýдити ‘швидко їхати’, худобу ‘гнати’.
Пачýсє, збірн., пачускé, -сок мн. ‘відходи волокна вовни, льону, коноплі, які утворюються при чесанні й виготовленні кужеля’ [11, 181]. Похідні від дієслова почесати: *pačesьje, *pačesъkъ. Імовірні праслов’янізми, пор. ще рос. діал. пáчесье, пачéсье ‘волокно льону, конопель після другого чи третього чесання’, ‘пряжа із лляних оческів’ [24, 25, 301].
Плúйма ‘зграя’ [11, 186]. Лексичний архаїзм, додаткова ілюстрація реконструйованого на основі білоруського і російського мовного матеріалу псл. *plojьmа [1, 62-63; 2, 179-181].
Стéниць ‘шматок відтятої тканини’ [11, 229]. Потенційний праслов’янізм – *sъtęnьcь, суфіксальне похідне від *sъtęti, *sъtьnQ, точніше, від пасивного дієприкмет¬ника минулого часу *sъtęnъ.
Сýвиртинь, -тня ‘неповоротка, лінива людина’ [11, 232]. Може зіставлятися з поліським сýвертен’ ‘скручений дубець, яким прив’язуються ворини до стовпів, солома (очерет) до лат, прив’язуються колоди в сплавному плоті тощо’ [18, 50]. Із первісного псл. *sQvьrtьnь, мотивованого дієсловом *sъvьrtnQti.
Тильмóм, присл. ‘раптом, несподівано’: Те її´ (корові) давáй ї´ сти, а вуна на тáбе тильмóм прáця [11, 237]. Судячи з контексту, заголовкове слово семантизовано неточно.Маємо справу із застиглою формою оруд. відм. іменника *тольм (*толм), в якому кореневе -ил’- < -ъl- (аналогічно до тильбушéстий ‘череватий (про тварину)’ [11, 237] < *tъlbuxъ). Слово це може зіставлятися з блр. діал. тыльмá ‘надкопитний суглоб у коня’ [26, 5, 169] < тълма, тоўмýга ‘безрога корова’, ‘неохайна людина’ [26, 5, 147] < тълмуга, тлýмак ‘клунок’ [10, 228] – полонізм, із тълмак, тоўмáк ‘кулак’ [15, 117], укр. діал. тéльма, тельмачóк ‘вершина гори’ [28, 216] < тълма, тълмачок, затóвмистий у виразі затóвмистий клин ‘клин із тупими кінцями’ [7, 2, 108]; сюди ж укр. затóмуватий ‘з товстим, притупленим лезом або кінцем (про ніж, сокиру, гребінець)’ [30, 1, 274] < затолмуватий (форма з абсорбованим -л- у структурі tъlt) і семантично близьке блр. діал. томовáты ‘дурень’ [26, 5, 141] – з аналогічним фонетичним розвитком і вторинною семантикою (‘тупий’ ~ ‘дурний’). До гнізда *tъlm-, на наш погляд, слід віднести й рос. тельмúть ‘зубрити, тлумачити’ [33, 4, 40] – з характеристикою “неясне”, пор. щодо фонетики рос. діал. толмúть ‘вперто повторювати одне й те ж’ [26, 6, 94]. Семантика апелятивної лексики, наведеної нами (частково вона взята із [3,103-104]), припускає вихідне значення ‘круглястість, опуклість, виступ’, звідки логічно простежується розвиток конкретних (у тому числі й переносних) значень. Це дає підстави семантизувати прислівник тильмóм як ‘головою уперед’, ‘тупо (лізе, суне, преться)’ і под., а не як ‘раптово, несподівано’.