Грамема суперлатива у структурі семантично неелементарного простого речення

До простих дериваційних перетворень синтаксичних одиниць одного рангу належить згортання складносурядного речення у просте речення із суперлативними компонентами, що перебу¬вають у подвійному синтаксичному зв’язку. Подібні конструкції є трансформами речень з подвійним присудком. Такі структури засвідчують такт синтаксичної деривації, вихідну базу якої становлять дві сурядні частини із семантикою одночасності. Предикат першої частини виражений дієсловом із значенням дії, предикат другої – ступеньованим прикметником з дієсловом-зв’язкою бути, що визначає фізіологічний або психічний стан істоти, на¬приклад: Хлопець повернувся найвеселіший з усіх  Хлопець повернувся + Хлопець був найвеселіший з усіх. У другому реченні експерієнсив зазнає редукції, а ступеньований предикат, приєднавшись до першого речення, стає представником семантики згор¬нутого речення [4, 56]. Внаслідок цього суб’єктна синтаксема простої ускладненої конструкції вступає у синтаксичні зв’язки з обома компонентами подвійного присудка – щодо дієслівного компонента вона виконує семантичну функцію діяча, щодо прикметникового – семантичну функцію експерієсива [3, 61-62].

Подвійні синтаксичні зв’язки маємо також в ускладнених струк¬турах із синкретичним другорядним членом. Як і прості речення з подвійним присудком, вони є трансформами елементарних конструкцій із значенням одночасності. У процесі об’єднання двох елементарних речень в одне ускладнене називний від¬мінок другого речення нівелювався перехідним дієсловом першого речення і перетворився на знахідний, тобто на залежний підмет, який, у свою чергу, зумовив підпорядкування залежного присудка в роді і числі [1, 95]. Внаслідок цього знахідний від¬мі¬нок іменника, зосереджуючи у собі значення об’єкта дії і суб’єкта прик¬метникової якості-відношення, потрапив у подвійні синтаксичні зв’язки з обома присудками, наприклад: Батьки побачили сина найщасливішим  Батьки побачили сина + Син був найщасливіший.

Розглянуті неелементарні речення із суперлативними прик¬метни¬ковими компонентами являють собою синтаксичні конст¬рук¬ції, у яких виділяють базову структуру одного з вихідних еле¬мен¬тарних речень і модифіковану структуру іншого елементарного речення. Варто зазначити, що подібні утворення порів¬няно з вихідними реченнями не зазнають якісних змін. Ускладнювальні компоненти лише кількісно модифікують структурну схе¬му неелементарного простого речення.

Неелементарними є усі типи речень із суперлативними якісно-означальними прислівниками. З-поміж них виділяємо структури з такими видами синтаксичного ускладнення:

1) з прислівними другорядними суперлативної природи членами, не зумовленими валентністю предиката, наприклад: Всяке зазіхання на мову.. людина сприймає.. найболючіше з усього (І.Дзюба);

2) із суперлативними якісно-означальними компонентами, що функціонують у позиції предиката, наприклад: ..для нас найголовніше - ..отоваритися.. (Л. Дениско);

3) із вставними словами, вираженими найвищим ступенем порівняння якісно-означальних прислівників, наприклад: Найвірогідніше, молодиця взяла б ліворуч.. (Л.Дениско).У граматичній системі української мови реченнєві побудови з прислівними другорядними членами у формі якісно-означального прислівникового суперлатива уособлюють модель ускладненого речення, що сформувалося в результаті об’єднання двох взаємопов’язаних елементарних синтаксичних структур, наприклад: Всі були якнайдокладніше поінформовані.. (О.Назарук)  Всі були поінформовані + Поінформованість була якнайдокладніша; Та найдужче вразили її листи.. (В.Качкан)  Її вразили листи + Враження було найдужче. За такого функціонування грамема найвищого ступеня порівняння поєднується з опорним дієсловом формою прилягання. Серед вказаних синтак¬сичних структур специфічне місце посідають прислівники найбільше/найменше, що сполучаються з прикметниковими формами. Подібні сполуки якоюсь мірою прилягають до власне-сту¬пеньованих аналітичних форм, хоча ще остаточно не сформу¬ва¬лися у єдине синтаксичне слово, пор.: Третій син найбільше схожий на матір.. (М.Томчаній) і Третій син найбільш схожий на матір; Найменше винуватий телефон.. (В.Слапчук) і Найменш винуватий телефон. На нашу думку, компоненти найбільше та найменше займають проміжне місце між прислівниковими словами й аналітичними морфемами.

Ознаки семантико-синтаксичного ускладнення наявні й у реченнях із суперлативними якісно-означальними прислівниками, які вживаються у позиції предиката. У таких структурах прихованим ускладнювальним елементом виступає інфінітив, наприклад: Та все ж найкраще - досягнути лісу.. (В.Малик).

Найвищий ступінь ускладнення неелементарних простих речень засвідчують модальні слова, виражені суперлативними прислівниковими формами. Вони вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки. Прості неелементарні конструкції із вказаними компонентами, як і попередні, варто розглядати в їх¬ньому співвідношенні з іншими реченнєвими структурами. Найчастіше вихідною базою синтаксичних одиниць із вставністю є складнопідрядні речення з’ясувального типу, у яких згортання за¬знає головна частина. У процесі її конденсації редукується суб’єктна синтаксема, а дієслово з модальним значенням, що ви¬ражає предикатну синтаксему, заступається таким лексичним екві¬валентом, який виразніше передає цю модальність [4, 43], наприклад: Найімовірніше, що Баба Середа - це сама Земля.. (С.Пушик)  Дослідник припустив, що Баба Середа - це сама Земля. Модальність опорних дієслів головної частини складнопід¬рядного речення з підрядною з’ясувальною частиною може стосуватися логічного впорядкування мовлення, виділення го¬лов¬ної інформації. З цією метою вживають компонент найголовніше, наприклад: Найголовніше - потрібні будь-які відомості про потерпілу (Л.Дениско)  Хтось підкреслив, що потрібні будь-які відомості про потерпілу.