Складні випадки української орфографії у текстах ділових паперів.

Це лексика з фінансової сфери обслуговування: банк, фінанси, бюджет, факсиміль, авізо, кредит, дебет, поштово-телеграфного зв'язку: телеграф, телефон, бандероль, бланк, шифр, номер, серія, тощо.

Щоб правильно вживати іншомовні слова, варто керуватись такими правилами:

а) не ставити у текст іншомовні слова, коли є відповідники в українській мові;

б) вживання іншомовного слова в діловодстві допустиме лише в тому значенні, в якому воно зафіксоване в словниках;

в) не рекомендуємо користуватись в одному і тому ж документі іншомовним словом і його українським відповідником. Бажано користуватися в таких випадках національною мовою, що значною мірою полегшить ведення справочинства.

Подаємо ряд слів іншомовного походження, що часто вживаються в діловому мовленні, і, на жаль, не завжди доречно.

Апелювати - звертатися.

Анархія - безладдя.

Дебати - обговорення.

Дефект - недолік, вада.

Домінувати - переважати.

Конвенція - угода.

Координувати - погоджувати.

Пріорітет - більшість.

Реєструвати - записувати.

Репродуктувати - відтворювати.

Симптом - ознака.

Фіксувати - записувати.

Апостроф.

В українській мові апостроф пишеться:

1) після б, п в, м, ф та р перед я, є, ї, наприклад: п'ять, торф'яний, здоров'я, м'ята.

2) Після к у власних назвах типу Лук'ян та похідних від нього: Лук'яненко, Лук'янчук тощо.

3) Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний, наприклад, від'їзд, під'їхати, з'єднати.

В українських словах апостроф не пишеться: