Субстанціальна синтаксема у функції суб’єкта дії

Суб’єкт мовленнєвої діяльності валентно пов’язаний з дієсловами мовлення: балакати, белькотати, буркати, відповідати, говорити, казати, мовити, обговорювати, оповідати, переказувати, провіщати, радити, розповідати, співати, спілкуватися, твердити, читати, шептати тощо, напр.: Учасники зустрічі відповіли на ряд запитань журналістів (З газети); Бережан говорив гарно й розсудливо (Р.Федорів); Глави держав обговорили сучасні тенденції у розвитку Співдружності Незалежних Держав (З газети); Очима ти сказав мені: люблю (Л.Костенко); Десь зовсім близько співають дівчата, хлопці (О.Коломієць). У суб’єктній позиції, як бачимо, виступають іменники- назви осіб. Подібні конструкції, крім суб’єктної синтаксеми, передбачають позиції об’єкта і адресата мовлення, напр.: Батько розповідав нам [цікаві] історії .. (“Історія української літератури”).

Суб’єкт психічної діяльності (чуттєвого сприйняття) вживається при дієсловах бачити, дивитися, відчувати, нюхати, оглядати, помічати, слухати, спостерігати, чути і под., які перебувають на перифе¬рії предикатів дії, напр.: Молодь завжди бачить світ зі всіма його принадами і проблемами по-своєму (З газети); Широке, засипане ромашками поле побачила Галя вві сні (В.Шевчук); Сіроманець понюхав сонного Сашка (М.Вінграновський); А Гоголь оглядає все навкруг (М.Попович);Грек слухав море (Л.Костенко); Людина спостерігає подібність предметів і явищ або їх зв’язки (І.Вихованець). До предикатів дії дає право їх зарахувати валентний потенціал: крім лівобічної суб’єктної позиції, вони відкривають дві правобічні – облігаторну об’єктну та факультативну інструментальну: Лихими очима він Січкар дивиться на дітей .. (М.Стельмах); Людина дивилася на них сухими очима (А.Дімаров). Проте послаблена динамічність таких дієслів та послаблена “активність” суб’єкта при них зумовлюють розміщення їх на периферії предикатів дії та зближення з предикатами процесу.

Протиставлення суб’єктів за ознакою активності/пасивності випливає з характеру предиката: при акціональних предикатах  суб’єкт активний, при неакціональних – пасивний. У валентну рамку предикатів дії входить суб’єктна синтаксема, що позначає активного виконавця дії (діяча). Під поняттям “активність” у лінгвістиці розуміють “здатність людей і тварин активно переміщатися у просторі або ще їх здатність впливати на інші об’єкти, в тому числі на людей і тварин” [4, 192]. Залежно від лексичного наповнення суб’єктної позиції можна виділити такі види суб’єкта-діяча при різних акціональних предикатах: 1) власне діяч, що виконує цілеспрямовану дію; 2)діяч, що виконує нецілеспрямовану дію, тобто певна стихійна сила (вітер, дощ, грім, блискавка і под.), яка викликає зміну в об’єкті; 3) діяч - маса (вода, пісок, сніг і под.), що виконує нецілеспрямовану дію, яка руйнує або поглинає об’єкт; 4) знаряддя, кваліфіковане мовою то як функціональний пристрій, то як діяч.У ролі власне діяча, що виконує цілеспрямовану дію (фізичну, рух, мовленнєву, інтелектуальну тощо) виступають такі лексико-граматичні групи іменників: а) власні назви осіб: На другий день уранці Тимко клепав косу .. (Григорій Тютюнник); Юстина варила вечерю (Б.Харчук); Марко Безсмертний привіз од добрих людей і сіно, і просяну (М.Стельмах); б)загальні назви осіб за статтю, національністю, професією, родом занять, класовою або становою належністю тощо, напр.: Гомоніли чоловіки .. (О.Гончар); У цих краях торгуючи давно, грек прорубав у Скіфію вікно (Л.Костенко); Старий самотній лісник майстрував собі хату (О.Коломієць); Матроси одночасно рили в двох місцях глибокі і вузенькі шурфи (З.Тулуб); Учень виконує завдання (“Педагогічний пошук”); Раби будували замки й храми (В.Симоненко); Упродовж століть селянин вирощував здебільшого зернові культури (“Українське народознавство”); в) збірні іменники, які позначають сукупність осіб, що сприймаються як одне ціле: А тут якраз жіноцтво біля хати вінки купальські, сидячи, плете (Л.Костенко); Людство опанувало перші метали — мідь і золото (“Археологія України”); Юнацтво вже гуде - вирує (І.Муратов); На вулиці лунко дзвеніла дітвора (В.Дрозд); Збіглася вся голота (Б.Харчук); г)назви угруповань людей і тварин, які граматично категорії істот не виражають і не належать до збірних, бо не виявляють ознаки неподільної єдності та вільно утворюють форми множини, напр.: Виходить полк (Л.Костенко); До самого вечора озброювався батальйон новою зброєю (О.Гончар); Загін уже виїжджає на шлях (М.Стельмах); Колона завернула з райцентру в степ (М.Вінграновський); Натовп колихнувся (О.Гончар); Український народ творив свою самобутню культуру, літературу, мистецтво, свій характер (“Українське народознавство”); Юрба заворушилася, загомоніла (Ю.Мушкетик); На вигоні бродила череда (Б.Харчук); Перейшла отара ліс Хмарою крізь віти (Д.Павличко); ґ) назви тварин, напр.: Дикі гуси летять (Л.Костенко); Зозуля прилітає одночасно з появою на деревах листя .. (“Українське народознавство”); Вночі до обійстя прилетів великий сірий птах (В.Шевчук); Десь летить джміль (О.Коломієць); Проносяться чорні коні (В.Стус); Вовк волочив Андрійка за комір (М.Вінграновський); Коні чвалали по калюжах (О.Капенко); На подвір’ї півень синю воду п’є (В.Лазарук).

Нерідко при предикатах дії у позиції суб’єктної синтаксеми виступає абстрактний іменник, що позначає властивості та ознаки, дії і процеси, почуття і психічні стани, фізичні стани тощо. Такий іменник “не виражає елементарного синтаксемного значення, а формує ускладнене значення, що об’єднує вихідне предикатне значення і значення, набуте предикатним іменником у субстанціальній позиції” [2, 249]. Напр.: Вибух на Чорнобильській АЕС зруйнував підвалини вічної імперії (Р.Іваничук); Мене розбудила стрілянина (З газети); Єльчин крик підняв на ноги всю Зачіплянку (О.Гончар). У поданих конструкціях суб’єктну позицію наповнюють абстрактні іменники вибух, стрілянина, крик, що виражають ускладнене значення причинового суб’єкта, а тому речення є семантично неелементарними (ускладненими). Про це свідчить трансформаційний зв’язок їх зі складнопідрядними реченнями: Вибух на Чорнобильській АЕС зруйнував підвалини вічної імперії (Р.Іваничук)  Підвалини вічної імперії зруйновано, бо вибухнуло на Чорнобильській АЕС; Мене розбудила стрілянина (З газети) Я прокинувся, бо стріляли; Єльчин крик підняв на ноги всю Зачіплянку (О.Гончар)  Уся Зачіплянка піднялася на ноги, тому що кричала Єлька.Іменники, що стоять при предикатах дії в суб’єктній позиції, можуть бути й назвами конкретних неживих предметів, явищ природи. Поширення суб’єктної синтаксеми у функції суб’єкта дії на назви неістот спричинено явищами метафори (персоніфікації), тобто наданням предметам, явищам природи властивостей людини. Отже, явища персоніфікації мають своєю базою назви людей. Вони широко представлені у художній літературі, напр.: Співає осінь ніжно й журавлино .. (Д.Павличко); І сіяв вечір густу полову на пережовклу суху траву (В.Симоненко); Десь вітер грає на віолончелі .. (В.Симоненко); Сосновий ліс перебирає струни над берегами вічної ріки (Л.Костенко); Тихо вечір тумани пряде (В.Симоненко); Стелила ніч полотна сну (П.Мах). Це так звані авторські, індивідуально-стилістичні метафори. У мові може відбуватися перенесення назви з одного предмета на інший за суміжністю (на основі тісного внутрішнього чи зовнішнього зв’язку предметів). Таке явище названо метонімією. Назва може бути перенесена: 1) із соціальної організації, виробничої, навчальної, наукової та ін. установ на сукупність їх співробітників, напр.: Нещодавно економічна служба Дніпропетровського облвиконкому проаналізувала роботу підприємств області протягом першого місяця нинішнього року (З газети); В сорок першому інститут евакуювався до Казахстану (П.Загребельний); На мить школа завмерла (М.Стельмах); Комітет постановив .. (Б.Харчук); 2) із соціальної події на її учасників: Сесія обговорила основні засади концепції податкової політики (З газети); Тоді збори затихали (М.Стельмах); З’їзд вирішив чимало проблем (З газети); 3) з міста, населеного пункту, області, країни на сукупність їх жителів: Це співає славна Україна (П.Воронько); Ще донедавна Україна змагалася за власну незалежність (“Всесвіт”); Найбільше підводних човнів будувала Німеччина (М.Трублаїні); Київ зустрічав нас і на Почайні, і на Боричевім узвозі, і на валах (П.Загребельний). У позиції суб’єктної синтаксеми може перебувати явище, що виконує нецілеспрямовану дію, тобто певна стихійна сила (вітер, дощ, грім, блискавка, буря, завірюха і под.), яка викликає зміни в об’єкті, руйнує або поглинає його. Напр.: Вітер ламає в саду дерева (Б.Харчук); Грім ударив у стріху (Б.Харчук); Буря дуби на цурупалки трощить (М.Стельмах); Завірюха зривала дах (Б.Харчук).