Міжнародна економіка

Основні постулати даної теорії:

- чотирма головними параметрами (детермінантами) конкурентної переваги країни є такі фактори і умови: умови попиту, споріднені та обслуговуючі галузі, стратегія фірми та конкуренція;

- теорія конкурентних переваг показує взаємодію чотирьох детермінантів, об’єднаних у національний “ромб”, від яких залежить конкурентоспроможність країни на світових ринках;

- детермінанти національної конкурентоспроможності представляють собою комплексну систему, яка перебуває у стані розвитку. Детермінанти постійно впливають одна на одну;

- підтримка конкурентоспроможності у галузі на високому рівні є результатом “самопідсилюючої” взаємодії переваг відразу у декількох сферах, що визначає середовище, яке іноземним конкурентам важко відтворити.

2. Валютні курси та валютна політика

Валютний курс – це ціна грошової одиниці даної країни, виражена в одиницях валюти іншої країни.

Є дві протилежні системи валютних курсів:

- система гнучких, або плаваючих валютних курсів – коли курси, за якими обмінюють національні валюти, визначаються попитом та пропозицією;

- система жорстко фіксованих валютних курсів – за якої державне втручання у функціонування валютних ринків або деякі інші механізми нейтралізують зміни валютних курсів, зумовлені коливанням попиту та пропозиції.

Валютний курс встановлюється шляхом котування. Види котувань:

- пряме – прирівнювання національних валют до грошової одиниці іншої країни. В даний час більшість країн світового співтовариства використовують пряме котування, причому, національна валюта порівнюється з доларом США. Це обумовлено тим, що долар США забезпечує здійнення більше 2/3 міжнародних торгових операцій;

- непряме – вираження національної грошової одиниці у валюті іншої країни. Наприклад, 1 фунт стерлінгів = 1,5 долара. Це обумовлено тим, що до 1910 р. міжнародні торгові операції в основному забезпечував фунт стерлінгів, і до нього дорівнювалися валюти країн світу. Таке котування збережене у Великобританії. Прикладом непрямого котування є прирівнювання долара США до інших валют на їхній території.

Кожна країна вибирає і здійснює певну валютну політику: управління курсом своєї валюти, операціями з іншими країнами. Знання основних можливостей регулювання валютних проблем особливо необхідне фінансовим менеджером при проведенні валютних операцій в тій чи іншій ситуації.

Теоретично можна виділити п’ять основних варіантів валютної політики:1. Фінансування загального платіжного дефіциту без зміни валютного курсу.

2. Жорсткий валютний контроль.

3. Плаваючі валютні курси.

4. Постійно фіксовані валютні курси.

5. Компроміс валютних курсів (3 і 4 ).