Сутність МЕВ та особливості розвитку сучасних МЕВ
В індустріальних країнах (деякі держави Південної та Східної Європи, Китай), “нових індустріальних країнах” (Аргентина, Бразилія, Гонконг, Малайзія, Сінгапур, Тайвань, Республіка Корея, Мексика), найбільш розвинутих країнах Африки часто зайнятих у сфері послуг становить приблизно 30-40%, внутрішня структура характеризується підвищеною часткою виробничих галузей (транспорт, зв'язок) і пониженою - фінансової, інформаційної та соціальної. У до індустріальних країнах Азії, Африки та Латинської Америки частка зайнятих у сфері послуг є відносно висока внаслідок нерозвиненості промисловості або с/г. Н-д, у Сальвадорі цей показник сягає 69%, Гондурасі - 72%, Беніні - 74%. Серед галузей інфраструктури тут переважає готельний і ресторанний бізнес.
Зростання ролі інфраструктури у світовому суспільному виробництві та обігу потребує дальшого підвищення економ. ефективності всіх її галузей, і насамперед, транспортних. Транспортна інфраструктура є вадливим елементом світових продуктивних сил. У свою чергу транспортна інфраструктура активно впливає на розвиток економіки окремих країн і світового господарства в цілому. Завдяки розвитку міжнародного транспорту розширюються межі міжнародних відносин, збільшуються обсяги світової торгівлі; залучаються в міжнародні економічні, науково-технічні та культурні відносини нові території, країни й народи. Транспорт сприяє процесам інтернаціоналізації та глобалізації міжнародних економічних відносин.
[4, ст. 273-275]
ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МЕВ НА НАЦІОНАЛЬНОМУ МІЖНАРОДНОМУ І НАДНАЦІОНАЛЬНОМУ РІВНЯХ
Сьогодні можна говорити про світове господарство як глобальну господарську систему, що ґрунтується на національному, міжнародному і наднаціональному світогосподарському поділі праці, інтернаціоналізації та інтеграції виробництва і обігу, яка функціонує на принципах ринкової економіки.
Сучасне світове господарство (ССТ) є цілісною системою, але ця цілісність складалась поступово. Вона формувалась в міру еволюції міжнародного поділу праці, процесу інтернаціоналізації господарського життя країн світового співтовариства, інтеграції груп країн в регіональні господарські комплекси (союзи) з міждержавним регулюванням соціально-економічних процесів, транс націоналізації виробництва.
Міжнародний поділ праці був тим об'єднуючим елементом, котрий створив систему світового господарства як сукупність взаємозв'язаних міжнародним обміном національних господарств, що виступають його підсистемами.
Вихід торговельних зв'язків за межі національних кордонів, тобто інтернаціоналізація сфери обігу (товарної стадії руху капіталу), і нині залишається загальною активною тенденцією для всіх країн світу, які прагнуть отримати економічну вигоду від міжнародного поділу праці і міжнародної торгівлі.
МПП - пов'язаний з обміном діяльності та її продуктами між національними державами.Але сьогодні торгівельні зв'язки і обслуговуючі їх валютно-кредитні відносини між країнами утворюють лише первинний рівень цілісності міжнародних відносин до середини ХХ ст. Оформився наднаціональний світового господарства на первинному рівні (тобто на національному рівні), тобто на рівні відносин між країнами, використовується прийнята в міжнародній практиці класифікація, згідно з якою всі країни світу поділяються на 3 основні групи:
- розвинуті країни з ринковою економікою;
- країни, що розвиваються;
- країни з перехідною економікою.
В розвитку міжнародного співробітництва важливу роль відіграє політична стабільність країни - це невелика ймовірність зміни її політичного статусу протягом тривалого часу у вигляді виникнення соціальних конфліктів (страйків), політичних актів типу тероризму, путчу.
Політичний ризик передбачає можливість: політичної змови, політичного перевороту, конфіскації майна, націоналізації об'єктів приватної власності.