РИНОК БЕЗРЕЦЕПТУРНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ

• Зниження прибутковості оригінальних лікарських препаратів на початку 90-х років

• Можливість продовження життєвого циклу лікарського препарату після витікання терміну патентного захисту

• Можливість створення сильних брендів на ринку безрецептурних лікарських препаратів

Вивчення віку брендов і торгових марок безрецептурних лікарських препаратів показало, що 70% брендов мають вік більш 10 років, а 35% брендів мають вік більш 20 років. Успішні бренди безрецептурних лікарських препаратів можуть мати вік 50 років і більш. Наприклад, «Аспірин» компанії «Вауr», вік торгової марки якого більш 100 років, «Панадол» компанії «SmithKline Beecham», вік торгової марки якої близько 50 років.

Питання, що коштують перед компанією при перекладі препаратів з категорії рецептурних у безрецептурні.

При перекладі рецептурного лікарського препарату в безрецептурну категорію відпустки перед компанією виникає ряд питань:

1. Як переклад рецептурного лікарського препарату (бренда) у безрецептурну категорию відпустки вплине на ринкову частку цього бренда?

Для компанії, що займалася просуванням рецептурних лікарських препаратів, може виявитися не так вуж легко перешикувати маркетингову стратегію з просування рецептурних лікарських препаратів лікарям до просування безрецептурних лікарських препаратів прямо споживачу. Крім того, переклад у безрецептурну категорію відпустки може на початку навіть знизити обсяг реалізації. Це явище зв'язане не зі зниженням споживчого попиту на лікарський препарат, а, швидше за все, з тим, що раніше цей препарат прописувався лікарями в якості додаткового. Після перекладу препарату в безрецептурну категорію відпустки на нього більше не виписуються рецепти, і внаслідок цього споживання скорочується. Іноді зменшення обсягу реалізації після перекладу препарату в безрецептурну категорію відпустки може скласти від 20 до 40%

2. Чи можливо уникнути каннібализації ринкової частки після перекладу рецептурного лікарського препарату в безрецептурну категорію відпустки?

Існує кілька методів:

• розробка другого (альтернативного) бренда, що містить ту ж саму активну речовину, що і рецептурний лікарський препарат, перекладна в категорію безрецептурних

• позиціонування лікарського препарату на новому сегменті ринку

• просування лікарського препарату з відмінними від рецептурного препарату показаннями до застосування (і безрецептурний, і рецептурний препарат внаслідок ідентичності активної речовини і компанії-виробника мають загальний перелік показань; мова йде лише про зміну акценту в просуванні різних груп показань)• модифікація упакування безрецептурного лікарського препарату (у більшості випадків це є обов'язковою умовою перекладу рецептурного лікарського препарату в категорію безрецептурних, що накладається компетентними уповноваженими органами по ліцензуванню лікарських препаратів)

• просування лікарського препарату новим групам споживачів

• просування лікарського препарату з метою захоплення частки ринку в існуючих учасників безрецептурного ринку

По першому шляху пішла компанія «Вооtз», що впровадила на ринок ибупрофен — рецептурний лікарський препарат із групи нестероидных протизапальних засобів під торговою назвою «Бруфен». У 1983 році «Вооtз» запустила на ринок безрецептурну версію препарату під торговим найменування «Нурофен». «Вооts» навмисно позиціюнувала препарат не на ринку нестероідних протизапальних препаратів, а на ринку знеболюючих засобів. У такий спосіб удалося уникнути каннібалізації частки ринку рецептурного лікарського препарату шляхом розвитку цілком відмінних друг від друга торгових марок, з різними назвами, показаннями й упакуванням. Результатом стало збільшення обсягу реалізації ібу-профенсовмістимих препаратів компанії «Вооts» на 400% протягом шести років, і «Нурофен» став одним з лідерів на ринку Великобританії.