ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ СВІТОВОЇ ЗОЛОТОВИДОБУВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ

Проте жодна компанія не розпочне роботи на новому об’єкті чи у новій країні, якщо не буде впевнена у їхній прибутковості.

Певні умови здійснення золотовидобувних робіт

Однією з найважливіших умов розширення ділової активності транснаціональних компаній у будь-якій країні є політична ситуація та сприятливі інвестиційні умови. Так, заміна уряду ПАР, напевне, була однією з причин зменшення видобутку золота у цій країні з 640 т у 1986 р. до 432 т у 1998 р. [12], хоча одночасно було розвідано кілька нових родовищ та ділянок, наприклад, на рудному полі Вітватерсранд [11].

Після багатьох років політичної нестабільності у Гані прихід до влади уряду Роллінгса, крім загального поліпшення соціально-економічної ситуації в країні, сприяв також припливу іноземних капіталів у гірничорудний сектор економіки. Тому різко підвищився видобуток золота: з 12 т у 1988 р. до 57 т у 1997 р. [6]. Особливо сприятливий інвестиційний клімат створено для Ashanti Goldfields (спільна компанія Lohro та уряду Гани), продукція якої зросла з 7,5 т у 1986 р. до 31 т у 1995 р. і до 35,5 т у 1997 р. [7, 21]. У свою чергу, це сприяло розвитку інших секторів економіки Гани, де золоторудна промисловість посідає друге за значенням місце після аграрного сектора.

Завдяки політичним та економічним реформам у країнах Латинської Америки, капітали надходили до кількох країн, розширювався гірничорудний сектор їхньої економіки, що, у свою чергу, сприяло поліпшенню макроекономічної ситуації цих країн. Типовим прикладом може бути Перу, де прихід до влади у 1990 р. уряду Фуджиморі різко змінив економічну ситуацію в країні. Країна, піддана бунтам і нарковійнам, у 1990 р. мала 7600% інфляції. У 1997 р. інфляція становила лише 8%. Очевидно, що цьому сприяла інтенсифікація гірничорудного сектора, експорт продукції якого подвоївся: 1993 р. – 1431 млн дол., 1996 р. – 2655 млн дол. Важлива роль у цьому належить золотовидобувній промисловості, продукція якої різко зросла після введення в експлуатацію відкритого рудника Янакоха. Він характеризується порівняно невисоким вмістом металу в руді (1,34 г/т) та низькою собівартістю його видобутку (99 $/oz). Розробка родовища розпочалася у липні 1992 р., коли тут об’єдналися інтереси трьох компаній: Minera Yanacocha, Newmont Gold та Cia de Minas Buenaventura. Вони інвестували 240 млн дол. США у розвиток цього проекту і вже у перші шість місяців 1997 р. було видобуто 26,6 т золота, що дорівнювало 43% загальної перуанської золотої продукції. У 1998 р. у Перу було видобуто 72 т золота на 798 млн дол. [10].

Зміна політичної ситуації у країнах Східної Європи (Чехія, Словаччина, Румунія, Угорщина) також викликала підвищений інтерес інвесторів до традиційної гірничорудної галузі. Greenwich Resources (Великобританія) виграла тендер на розвідку ділянки Розміталь родовища Васьков-Петракова Гора з запасами 800 тис. oz (24,9 т) золота; Rhodes Mining (Австралія) має 89,7% акцій рудника Лахока в Угорщині з ресурсами 24,5 млн т з вмістом золота 1,4 г/т [7].

Китай до недавнього часу самостійно розробляв свої золоті родовища, але зараз і він зацікавлений у зовнішніх інвестиціях. Очікується, що у розробці родовищ Пайшанлу та Чангкенг братимуть участь компанії Barrick Power Gold Corp. of China, Power Corp. of Canada та China National Gold Corp.Список таких прикладів можна продовжити. Слід враховувати головне: транснаціональні компанії залюбки втручаються в гірничовидобувні сектори національних економік країн, що розвиваються, якщо політична ситуація та інвестиційний клімат сприяють цьому. Це втручання зазвичай позитивно відбивається на економіці цих країн.

Другою важливою умовою активності золотовидобувних робіт є концентрація золота в рудах. Чим вище показник концентрації, тим доцільніша розробка родовища, хоча прямого співвідношення між ним та собівартістю металу, що видобувається, немає. Так, на підземній копальні Вааль Ривер в ПАР компанії Anglogold середній вміст золота в рудах дорівнює 8,1 г/т, а собівартість продукції – 190 $/oz; на відкритій копальні Фрі Стейт – 0,9 г/т та 300 $/oz тощо, а на копальні Задіола в Малі – 3,0 г/т та 109 $/oz. Один із найнижчих показників власне золотих родовищ зафіксовано, мабуть, на копальні Мідрас в Гані компанії Ashanti: 0,68 г/т (собівартість 255 $/oz). Звичайно, на комплексних родовищах, де золото є попутним компонентом, його концентрація може бути суттєво нижчою і дорівнювати 0,1-0,2 г/т (ERGO – 0,2 г/т, Раунд Маунтен – 0,12, Олімпік Дам – 0,3). Найвищі концентрації золота спостерігаються у рудах низки південноафриканських (Клуф – 12,9 г/т, Ліудорн – 10,6, Драйфонтен – 10,0), австралійських (Паджінго – 12,1-13,8 г/т, Гентлі – 16,7-23,9) та канадських (Хоїл Понд – 13,6 г/т, Макасса –11,7, Слиппінг Жіант – 10,8, Ескей Крік – 67,17-102,1, Девід Белл – 11,4-13,7) родовищ.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження середнього вмісту золота в рудах. Якщо 10-15 років тому цей показник коливався між 3-6 г/т, то зараз він дорівнює 1-3 г/т. Так, наприклад, з 1981 р. до 1991 р. середній вміст золота в рудах, що видобуваються у США, зменшився з 3,56 до 1,52 г/т [7]. Це пов’язано з початком дії відкритих копалень. Їхня кількість за той самий час зросла з 32 до 80, а видобуток золота – в 14,5 раза. Одночасно кількість підземних рудників зменшилася з 56 до 13, а середній вміст золота в рудах, що видобуваються, підвищився з 5,76 до 7,65 г/т.