СУЧАСНЕ СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО. МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ІНТЕГРАЦІЯ
1) Сучасне світове господарство
Вихідною категорією світового господарства е економічна діяль¬ність як спосіб забезпечення життя людини, її головна сфера — матеріальне виробництво. Організаційною фор¬мою, в якій здійснюється економічна діяльність, є госпо¬дарство. Таким чином, господарство — це економічна си¬стема, функціонування якої являє собою процес еконо¬мічної діяльності Особливість національного господарства полягає в тому, що економічна діяльність обмеже¬на рамками держави (країни). Отже, національне гос¬подарство — це економічна система, функціонування якої являє собою процес економічної діяльності в межах країни. Ця система єдина в економічному і організацій¬ному відношенні й складається Із сукупності взаємопо¬в'язаних; галузей та сфер діяльності, що мають визначе¬ну пропорційність (співвідношення) у розвитку, і обу¬мовлена розміщенням на території країни.
Як світ складається із країн, так і світова економіка (господарство) складається з національних господарств цих країн. Але то не просто сукупність або сума. Світове господарство — це сукупність національних господарств та їх економічних взаємовідносин. Слід підкреслити, що без економічних відносин національні господарства за¬лишилися б відокремленими і не створили б світову економіку як систему.
Відомо, що в розвитку продуктивних сил рано чи пізно настає період, коли вони виходять за межі націо¬нальних кордонів — починається інтернаціоналізація господарського життя. Економічні зв'язки між країнами помітно зміцнюються уже у XIX ст. під впливом великої машинної індустрії, яка потребує багато сировини та залучає до її видобутку і виробництва дедалі нові краї¬ни. Здійснивши на базі великого машинного виробницт¬ва перехід до масового випуску продукції, багато галу¬зей все частіше починають працювати не тільки на внут¬рішній, а й на зовнішній ринок. Прискорений внаслідок цього процес міжнародного поділу праці (приблизно до середини XIX ст.) спричинив до виникнення такої ситу¬ації, коли більшість країн стали досить тісно економічно пов'язаними. Саме на цей період припадає зародження світового господарства.
Всесвітнє господарство — система взаємодіючих гос¬подарств усіх країн світу, цілісний характер і функціо¬нування якої визначаються об'єктивними законами роз¬витку людського суспільства.
Світове господарство як система має свою структу¬ру. Зауважимо, що тривалий час паралельно існувало три точки зору (підходи) на його структуру, формацій¬на (міжсистемна) концепція; концепція «трьох світів» і концепція «центру та периферії».
Формаційний підхід полягає в тому, що світове гос¬подарство розглядається з точки зору суспільно-економічних формацій. Виходячи з цього, розрізняли світову систему капіталістичного господарства та світову систему соціалістичного господарства, а окремі національні економіки входили у відповідну систему господарства.
Концепція «трьох світів» розподіляла світову еконо¬міку на світ капіталізму, світ соціалізму та світ, що роз¬вивається. Відображенням такої точки зору е поширені в останні десятиріччя статистичні Матеріали, де усі країни поділяються на три названі вище групи.
Останнім часом найбільшого поширення набула тре¬тя концепція, згідно з якою світова економіка має свій «центр» (найбільш розвинуті країни) та «периферію» (країни, що відстають від «центру» за рівнем економіч¬ного розвитку). Переваги такого підходу полягають у тому, що структура світового господарства розглядає¬ться тільки з точки зору критеріїв економічного розвитку.
Між «центром» та «периферією» чіткої межі немає. До «центру» належать, як правило, країни Західної Європи (у першу чергу ЄС), США, Канада, Японія, деякі країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (Нова Зеландія, Австралія та Ін.). До світової «периферії» на¬лежать всі інші національні економіки, але вони в свою чергу розподіляються на групи за ступенем віддаленос¬ті від «центру».
Систематизація національних економік, виділення типів країн, їх групування необхідне для того, щоб:
систематизувати країни відповідно до особливостей та рівня їх розвитку;
виявити їх характерні риси;