Міжнародний ринок капіталу, рух капіталу
1)Прямі закордонні інвестиції-це капіталовкладення в закордонні підприємства, які забезпечують інвесторові безпосередній контроль над ними і відповідний дохід.Прямий контроль за діяльністю підприємства забезпечує іноземному інвестору володіння як 100% акціонерного капіталу так і володіння контрольним пакетом акцій (не менше 25% акціонерного капіталу, а в американських фірмах не менше 10% ).
2)Портфельні закордонні інвестиції-це капіталовкладення в закордонні підприємства, які приносять інвесторові відповідний дохід, але не дають права контролю над підприємствами.
Інвестування має велике значення для обох країн: експортери капіталу отримують прибуток, який вивозять з країни, або використовують для інвестицій на місці. Імпортери капіталу мають можливість ефективно і раціонально використовувати зовнішні джерела коштів і технологій національних інтересах.
В останні роки екс-соціалістичні країни стали заохочувати прямі іноземні інвестиції, бо саме вони суттєво впливають на трансформацію економіки країн, у яких відбувається перехід до ринкових відносин, становлять реальний шлях використання та впровадження сучасної техніки та методів управління.
Види інвестицій:
1)Реальні інвестиції-це вкладення капіталу безпосередньо у засоби виробництва та предмети споживання.
2)Фінансові інвестиції-це вкладення капіталу у цінні папери, а також вміщення капіталу в банки.
3)Інтелектуальні інвестиції-це інвестиції, що передбачають купівлю патентів, ліцензій, ноу-хау, підготовку та перепідготовку персоналу.
5.Проблеми іноземного інвестування в Україну.
В Україні, де більш ніж 90% економіки контролює держава, іноземне інвестування є одночасно і економічною і політичною проблемою.Інвесторів в Україні приваблюють:
1.Вигідне географічне положення.
2.Потенційно великий ринок.
3.Висока кваліфікація робочої сили та її відносна дешевизна.
4.Низький курс національної валюти.
5.Можливість вивозу прибутку.
Причини, які перешкоджають інвестуванню в Україну:
1.Зав”язаність української економіки на колишніх республіках СРСР.
2.Незбалансованість економіки.
3.Нерозвинена інфраструктура.
4.Неконвертованість національної валюти.
5.Недостатньо гнучка податкова система.