Культура миру

Ідея культури миру вперше офіційно була висунута на Міжнародному конгресі ЮНЕСКО з проблем миру, що відбувся у Кот’д’Івуар в 1989 р. У прийнятій конгресом Декларації відмічалось, що “необхідно сприяти формуванню нового бачення світу, яке б розвивало культуру миру, засновану на повазі до людського життя, свободи, справедливості, солідарності, толерантності, прав людини, рівності між чоловіками й жінками.” З того часу зміст поняття культури миру значно розширився, доповнився новими складовими.

На 44-й международной сессии по образованию (1994г.) концепция культуры мира получила дальнейшее развитие и была определена как "совокупность убеждений, коллективное и индивидуальное умонастроение, форма существования деятельности и реагирования"(2).

На сьогоднішній день культура миру виходить далеко за рамки традиційного поняття міжнародного миру як відсутності війни і включає в себе наступні компоненти:

1.повага до життя, до людей та до їх прав

2.відмова від будь-яких форм насилля і відданість справі запобігання конфліктам шляхом усунення причин їх виникнення, а також вирішення проблем виключно через діалог та переговори. отказ от любых форм насилия и приверженность делу предупрежден

3.визнання рівності прав і можливостей чоловіків і жінок

4.визнання права кожного на свободу висловлення власних думок та переконань і на отримання інформації.

5.відданість принципам демократії, свободи, справедливості, терпимості, солідарності, співробітництва, плюралізму, культурного багатоманіття, діалогу та взаємо порозумінню між народами, етнічними, релігійними, культурними та іншими групами й окремими людьми.

6.відданість принципам соціально орієнтованого суспільства.

7.готовність бережно ставитись до навколишнього середовища

Зупинимось детальніше на кожному пункті:

поважати життя кожної людини

1.Якщо при вирішенні будь-якого конфлікту виходити з необхідності суворо дотримуватись прав і свобод людини, з необхідності забезпечення для кожного члена суспільства їх реалізації, в результаті можна добитися створення суспільства загального добробуту та стабільного процвітання. Важлива роль при цьому належить освіті, оскільки вирішувати проблеми і втілювати в життя якісь задачі або ідеї неможливо без розуміння їх сутності . У 1993 р. в Монреалі був прийнятий Всесвітній план дій по вихованню в дусі прав людини і демократії, тоді ж було проголошено Десятиліття освіти в області прав людини. До речі, якщо придивитися ближче, то ці принципи фактично закладені в 10 християнських заповідях, виконання яких за біблією є дорогою повернення в рай. Деякі люди говорять про необхідність економічного зростання, політичної стабільності та інші розумні речі, але життя стане набагато кращим вже завтра, якщо всі земляни визнають і неухильно дотримуватимуться прав одне одного. надо уважать чувства других людей. Без этого не будет уважения к их жизни, ведь жизнь вся состоит из тонких волокон чувств Права человека это самое главное, ибо мы, люди, живём в НАШЕМ обществе, поэтому защищать самих себя - не есть ли это разумные действия?

відкидати насильство

2. Серед принципів культури миру пріоритетним вважається відмова від насильницьких методів вирішення будь-яких конфліктів, неприпустимість людських жертв, уникнення насилля та конфліктів вже у їх зародку. Насильство було притаманне людству протягом його багатовікової історії. Воно майже утвердило себе як головну функцію держави та державності взагалі, проникло в культуру, освіту, взаємовідносини у сім’ї, в суспільстві, колективі, на міждержавному рівні. Багато великих гуманістів у різний час стверджували, що подолати насильство можна лише протиставивши йому толерантність, повагу до думок інших, до чужої культури та таких її складових як традиції, звичаї, релігійні та політичні переконання.