Індекси глобалізованості країн світу
Проте, Сінгапур утримує високі позиції по інших категоріях, особливо, у відношенні персональних контактів. Країна залишається світовим лідером по трафіку міжнародних телефонних переговорів на душу населення. Так, у 2000 році трафік збільшився на 2,5%, досягши в загальному близько 400 хвилин на людину вихідних міжнародних дзвінків (показник по вхідним міжнародних дзвінках складає 317 хвилин на людину).
Найбільше інтернетизованими країнами залишаються США і Канада. США лідирують за рівнем розвитку інфраструктури інформаційних технологій з 1 інтернет-хостом на кожних 3 жителів, що більш ніж у 3 рази перевищує показники Швеції, Норвегії і Фінляндії і більш ніж у 10 разів перевищує показник Великобританії. У США також розміщено близько 77 тис. зі світових 118 тис. безпечних серверів. Велика частина світового інтернет-контента фізично розміщується в США.
Індекс Глобалізованості в 2001 році показав, що наприкінці 1990-х років скандинавські країни набагато випередили своїх сусідів по використанню і розвитку Інтернету. Однак, до 2000 року новим регіональним центром з високим рівнем використання Інтернету навіть у порівнянні зі скандинавськими країнами стали країни Океанії. На подив усім, у 2000 році 35% населення Австралії використовували Інтернет, у той час як Нова Зеландія став 4-й країною по показнику інтернет-хостів на мешканця. Обидві країни також ввійшли в першу п'ятірку щодо показника безпечних серверів на людину. Такий значний прогрес можна пояснити комбінацією економічного розвитку і деякою географічною ізольованістю, а також зручністю використання Інтернету для спілкування на віддалених відстанях негусто населених країн при наявності підтримуючої політики.
Одним з основних питань у дебатах про глобалізацію сьогодні є вплив конкуренції на зниження податкових ставок, соціальні витрати держави, залучення іноземних інвесторів і інші ділові інтереси країни.
Незважаючи на те, що оподатковування і витрати уряду мають тісний взаємозв'язок, до рівня глобалізованості країни вони не мають ніякого відношення. Фактично одні з найбільш високих податкових ставок притаманне досить глобалізованим країнам, у той час як рівень витрат таки різний. Наприклад, Ізраїль і Чехія стали одними з найбільше глобалізованих країн серед знову виниклих ринків, у той час як податкові ставки в цих державах складають близько 40% ВВП. Однак їхній рівень оподатковування набагато нижче в порівнянні з такими країнами, як Колумбія, Індонезія і Пакистан, Індекс Глобалізованості яких набагато нижче. До того ж, у Швеції і Фінляндії, що є одними з найбільше глобалізованіших економік світу, соціальні витрати держави найбільш щедрі у світі. В останні роки скандинавські країни залучають рекордний рівень FDI, тому немає доказів, що високі податкові ставки відлякують інвесторів, що більше стурбовані економічними перспективами, доступною інфраструктурою і рівнем перетворень в країні.
Незважаючи на те, що в 2000 році ступінь міжнародної інтеграції значно збільшився, серед країн, що розвиваються, відзначені змішані результати. Так, незважаючи на те, що на ринках, що розвиваються, Інтернет став значно доступніше, вони ще істотно відстають від промислово розвинутих країн за рівнем його використання. По оцінках Організації по економічному розвитку і співробітництву, 95,6% світових інтернет-хостів у 2000 році приходилося на країни-члени організації. Гонконг, Сінгапур і Тайвань поділили половину з що залишилися 4,4%, майже нічого не залишивши для іншого світу. До кінця 2001 року в країнах-членах ОЕСР на кожну 1 тис. жителів приходилося 100 інтернет-хостів, у той час як в іншому світі показник складає 1 хост на 1 тис. чоловік.
У таких країнах, як Ботсвана, Єгипет, Перу і Саудівська Аравія, рівень інтеграції знизився в порівнянні з іншим світом, що зумовлюється їхньою неможливістю впливати на темпи руху товарів, капіталу, людей і ідей на глобальному рівні. На ринки, що розвиваються, довелося $265 млрд. FDI, однак частка цих країн скорочується 4-й рік підряд – від 43% у 1997 році до 21% у 2000 році. Незважаючи на те, що африканські країни залучили кілька мільйонів нових туристів, їхня частка у світовому туристичному ринку не перевищила 4%.Крім того, деякі регіони усе повільніше інтегруються у світову економіку. Наприклад, за останні 6 років в африканських країнах середній ступінь їхньої інтеграції знижувався, потім збільшувалася, потім знову знижувалася, що є наслідком розходження економік, коливань цін на нафту й інші продукти експорту цих країн.
Ще до терактів 11 вересня минулого року цілий ряд ключових складових глобалізації сповільнили темпи свого розвитку. МВФ прогнозував глобальне уповільнення темпів у 2001 році до 2,4% у порівнянні з 4,7% у 2000 році. Крім того, темпи росту торгівлі в 2001 році, згідно з прогнозами, повинні були сповільнитися до нуля, у той час як прогнозний обсяг потоків FDI скоротився на 40% відносно рекордно високих рівнів 2000 року.
Посилення мір безпеки змушує нації зміцнити свої кордони. Обережність населення і нові обмеження на подорожі, можуть уперше за останні 50 років привести до скорочення світової туристичної галузі. Унаслідок підвищення обережності глобальних інвесторів, розвинуті країни можуть зштовхнутися з низьким ростом цін акцій, у той час як потоки портфельних інвестицій у ринки, що розвиваються, можуть скоротитися ще більше.