Суть та послідовність здійснення зовнішньоекономічних операцій

Якщо ініціатива в пошуку товару виходить від покупця в процесі переговорів, його звернення до продавця з проханням вислати офорт називається запросом.

Другий етап. Оформлення замовлення покупцем. Стадії да¬ного етапу:

1) письмова вказівка покупця про доставку товарів чи на¬дання послуг;

2) встановлення графіка доставок;

3) визначення мінімальної ціни;

4) прийняття замовлення.

Оформлення угоди на другому етапі супроводжується наступ¬ними документами: замовлення, акцепт пропозиції покупця, проект контракту, акцепт твердого офорту продавця, зустрічний офорт, графік доставки, закупівельний ордер, індент.

Оформлення замовлення покупцем і означає письмову вказівку про доставку йому товарів чи надання послуг. Замовлен¬ня оформляється частіше всього на спеціальному бланку з обґрунтуванням ціни. Одночасно складається закупівельний ордер, тобто супроводжувальний лист чи індент (закупівельний ордер, орієнтований на експорт). Замовлення не стає контрактом до мо¬менту одержання письмової згоди підписати договір на попе¬редніх умовах (угода у вигляді акцепту чи зустрічного офорта).

Третій етап. Забезпечення доставки і розрахунків. Стадії даного етапу:

1) визначення контрактної ціни;

2) визначення базисних умов доставки;3) узгодження умов розрахунку і методи платежу покупцем.

Документи, необхідні для оформлення даної частини угоди: консульський рахунок, рахунок-фактура, фірмені каталоги, прей¬скуранти, біржові котирування, конкурентний лист, Інкотермс-2000, акредитивний лист, інкасове доручення, трати, чеки та ін.

Визначення контрактної ціни товару здійснюється на основі документів. А в договорі обов'язково робиться посилання на документи, які використовуються з цією метою (консульський раху¬нок, рахунок проформа, сертифікат походження товару та ін.).

При цьому консульський рахунок надається разом з експор¬тованим товаром, якщо це вимагається в країні-імпортері.

Консульський рахунок — це доручення, в якому підтвер¬джується походження товару. Він виписується в країні експорте¬ра консулом країни імпортера після виплати консульського збору. Відносно визначення конкретної ціни експортного товару в угоді передбачається, що імпортер повинен знати всі складові елементи товару (ціна товару в місці його находження в момент продажу) чи базову ціну з урахуванням вартості упаковки, транс¬портування, витрат на страхування, мито. Ці витрати являються типовими і обумовлюються торговими звичаями міжнародної ко¬мерційної практики.

Відповідно до умов доставки здійснюються на основі сис¬теми Інкотермс. В даний час використовується Інкотермс в ре¬дакції 2000 p., який являє собою зібрання правил тлумачення міжнародних комерційних термінів. По суті Інкотермс являється методикою систематизації й оформлення 13 термінів торгових звичаїв, які в даний час класифікуються за чотирма категоріями. В основі кожної із категорій закладена різниця в об'ємі зо¬бов'язань контрагентів з доставки товарів.

Перша категорія ("Е") — відправлення товарів. В першу категорію входить один термін "франко-завод" (EXW). Цей термін передбачає ситуацію, коли продавець передає покупцю то¬вар безпосередньо в місці знаходження продавця і показує мінімальний об'єм обов'язків продавця.

Друга категорія ("F") — основний фрахт не заплачений. В другу категорію входять три терміни: "франко-перевізник" (FCA), "вільний біля борту судна" (FAS), "вільний на борту" (FOB). Ці терміни відображають умови, коли в обов'язки продав¬ця входить доставка товару перевізнику, визначеному покупцем. Третя категорія ("С") — основний фрахт заплачений. В цю категорію входять чотири терміни: "вартість і фрахт" (CAF), "вартість, страхування, фрахт" (CIF), "доставка заплачена до..." (СРТ), "доставка і страхування заплачені до..." (СІР). Ця кате¬горія враховує умови, згідно яких продавець повинен забезпечи¬ти доставку, але не зобов'язаний брати на себе ризик (а значить і витрати) випадкової загибелі товару, його пошкодження чи інших додаткових витрат, які з'являються уже після відправлення товарів.