Україна в процесах міжнародної міграції робочої сили

Нарешті, використовується ще один термін – реімміграція, яким позначають повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання.

З погляду економічної науки та економічного аналізу, причини та фактори міжнародної міграції можна поділити на такі, що описуються властивими їм інструментарієм та логікою, та такі, що зумовлені чимось іншим, тобто – ендогенні та екзогенні за природою. Відтак класифікація таких факторів має поділяти їх на економічні та неекономічні.

Економічні фактори пов’язані з відмінностями, що існують між країнами щодо рівнів життя, заробітної плати, можливості знайти роботу (зокрема за певним фахом). Звичайно, „суто економічних” мотивів виїзду з країни або в’їзду до неї не існує: всі вони так або інакше проецються на соціальну, психологічні системи цінностей людей. Разом з тим їх об’єднує те, що економічні підходи принаймі можуть досить повно їх зрозуміти та описати.

Неекономічні фактори пов’язані з подіями, які сприймаються економістами як певна даність, природа якої не описується суто професійними методиками. Такими факторами можуть бути стихійні лиха, війни, примусове висилання людей.

Щодо класифікації самої міжнародної міграції, то вона є особливо диверсифікованою та такою, що використовує складну систему соціально-економічних, часових та інших критеріїв. Розглянемо окремі класифікаційні елементи міжнародної міграції відповідно до таких критеріїв.

Таблиця 1.

Види міжнародної міграції робочої сили______________________________

Критерій Види міграції

За часовою ознакоюостаточна

тимчасова

•маятникова

•сезонна

За юридично-обліковою ознакоюлегальна

нелегальна

За характером прийняття рішеннядобровільна

примусова

За соціальною належністю мігрантівробітників

спеціалістівУ зв’язку з окремими видами міграції виділяють додаткові її підвиди. Можна виокремити і найбільш типові „наповнювачі” певних класифікаційних елементів (так, сезонна міграція – це передусім міграція аграрних працівників).

За деякими з таких елементів криються специфічні явища, які інколи розглядаються як самостійні економічні явища, наприклад відплив умів. Так, країни в’їзду, зважаючи на значно більшу привабливість для себе в’їзду висококваліфікованих кадрів, ніж малокваліфікованих працівників, можуть застосовувати стосовно перших пільгові правила в’їзду, навіть стимулювати такий в’їзд. Навпаки, країни від’їзду кваліфікованих працівників можуть намагатися обмежувати цей процес, зокрема застосовувати податок на відплив умів, а також за допомогою прямих заборон, як це було, наприклад, в СРСР.