Сучасні тенденції розвитку ринку праці в Україні

- зовнішній - транснаціональний та світовий.

Залежно від професій виділяють ринок:

робочих кадрів (працівники переважно фізичної

праці) наприклад, ринок верстатників, зокрема, токарів,

шліфувальників і т. ін.;

спеціалістів та керівників (працівників переважно

нефізичної праці).

З точки зору ланки суспільного виробництва виділяють ринки праці:

внутрефірмовий, тобто ринок праці підприємства,

фірми, установи організації тощо;

галузевий;

національний. Даний тип ринку праці співпадає з

однойменним типом ринку за територіальною ознакою.

Залежно від кількісного співвідношення покупців та продавців товару «робоча сила», ринок: праці, подібно до то¬варного, може бути:

- монополією, монопсонією, олігополією, поліполіею.

З точки зору умов конкуренції розрізняють ринки

праці:

необмеженої конкуренції (повної конкуренції, вільний ринок);

обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).

Кожному з типів ринків притаманний свій механізм ціноутворення відповідно до співвідношення попиту та пропозиції.

Донедавна за умов адміністративно-командної еконо¬міки в Україні ринок праці виступав у формі монопсонії, при якій всім працівникам протистояв по суті один по¬купець - держава, що була єдиним власником засобів виробництва. У рамках державних підприємств держава диктувала умови найму.

Сучасна ситуація виглядає дещо інакше, здійснюють¬ся приватизація, роздержавлення підприємств, внаслідок чого відбуваються економічні, політичні, соціальні та моральні зміни щодо зайнятості, соціальної захищеності, розподілу прибутків, тощо. З'явилися нові форми власності і господарювання: малі підприємства, спільні підприємства, кооперативи, селянські (фермерські) гос¬подарства, різні форми господарських товариств в результаті формуються нові категорії вже можна говорити про перехід до такої форми ринку праці, як олігополія, при якій обмеженій кількості робо¬тодавців протистоїть велика кількість претендентів на робочі місця. Ця форма ще близька до абсолютної моно¬полії, без ліквідації якої неможливо сформувати дійовий, повноцінний, високоефективний ринок праці.