ПОНЯТТЯ ТА СУТЬ ВИРОБНИЧОЇ ФУНКЦІЇ

1.Виробнича функція з двома змінними факторами. Ізокванта.

2.Виробнича функція з одним змінним фактором.

3.Правило спадної віддачі змінного фактору виробництва.

4.Заміна ресурсів в процесі виробництва з двома змінними ресурсами.

5.Ефект масштабу.

1. Специфічною рисою зміни декількох затрат являється можливість заміни одного їх виду іншим. Приклад: фермер працює на своїй ділянці один і не користується найманою робочою силою. В даному випадку кількість праці, яка прикладається для вирощування кукурудзи – це постійна затрата. Окрім постійних витрат він використовує два види змінних витрат – землю і міндобрива. Фермер може виростити 200 ц самими різними способами. Наприклад: 3,5 т міндобрива і 10 акрів землі (точка Р). Якщо фермер хоче виростити ту саму кількість продукції на меншій площі, він може замінити посівні площі міндобривом. Він може наприклад виростити 200 ц кукурудзи на 5 акрах посівних площ витрачаючи 5 т міндобрива (точка Q). Продовжуючи заміщення посівних площ ще більшою кількістю міндобрива, він може перейти до ситуації, яку відображає точка R графіка, де ті ж 200 ц вирощуються всього лише на 2,5 акрах землі з використанням 10 т добрива.

Карта ізоквант – це ряд ізоквант, що характеризують максимально можливий випуск продукції при будь-якому виборі виробничих факторів.

Властивості ізоквант:

Ізокванта має від’ємний нахил, що означає, що вздовж ізокванти скорочення одного фактора обумовлює збільшення іншого, щоб не допустити зменшення обсягів виробництва. Позитивний нахил означав би, що збільшення використання одного фактора обумовлюють збільшення використання іншого.

Ізокванта має вигляд вигнутих кривих.

Ізокванти, які розташовані далі від початку координат відповідають більшому обсягу випуску.

2. Виробництво з одним змінним вхідним ресурсом, наприклад - кількість зайнятих працівників. Якщо працівників нема то і виробництво неможливе. Двоє працівників уже в стані розпочати виробничий процес, але беручи до уваги те що їм потрібна маса часу для включення в роботу і зміну роду робіт, вони за день можуть зробити тільки один комп’ютер. Коли до них приєднається третій працівник – три комп’ютери. При наявності чотирьох працівників виробництво виростає до семи комп’ютерів. Включення в процес виробництва 5, 6, 7 працівників доводить випуск продукції до максимуму, який дорівнює, наприклад 13 комп’ютерам в день. Починаючи з цієї точки збільшення кількості працівників тільки погіршує результат. Причина: інструмент і обладнання зайняті, а тому додаткові працівники вимушені працювати в очікуванні того, коли ж в них появиться знадобність.

Таблично це можна відобразити так:

Внесок, що робить робоча сила у виробничий процес можна зобразити у показниках середньої та граничної продуктивності праці. У нашому прикладі середня продуктивність спочатку зростає до 2, а потім починає падати. Гранична продуктивність – це продукція, вироблена додатково, у разі зростання на одиницю витрат ресурсу праці. Наприклад, за обсягу капіталу, фіксованого на рівні 5 одиниць, у разі зростання ресурсу робочої сили з 2 до 3 одиниць, сумарне виробництво продукції зростає з 1 до 3 одиниць, створюючи 2 додаткові одиниці. Як і середня продуктивність гранична спочатку зростає до 4, а потім падає, що спричинено тим, що додаткова робоча сила, очевидно, буде продуктивнішою, якщо робітники будуть озброєні більшою кількістю капіталу.

3. Закон спадної віддачі: починаючи з певного моменту, послідовне приєднання одиниць змінного ресурсу (наприклад праці) до незмінного, фіксованого ресурсу (капіталу чи землі) дає зменшуючийся додатковий, або граничний, продукт в розрахунку на кожну наступну одиницю змінного ресурсу.