Довести неможливість перетину кривих байдужості

План

1.Довести неможливість перетину кривих байдужості

2.Закон неминучого зростання граничних витрат в діяльності підприємства.

3.Задача

1. Набори на кривих байдужності, більш удалених від початку координат, предпочитаються наборам на менш удалених кривих. Це твердження з’являэться з аксіомиї , що більша кількість переважає меншму. Наприклад, займання бананів з набору М2 невигідно для споживача, якщо вони не заміщаються некоторьім кількістю яблук. Це перевело б споживача на більш низьку криву, що означає менше задоволення. Набори, що відповідають даній кількості X, переажають в залежності від кількості У в наборі. Аналогічно набори з даннлю кількістю В ранжируются відповідно до вхідного в них кількістю X. Набір М7 вибирається будь-якому набору на кривій, що проходить через М2, тому що в ньому більше й X, й У, чим у наборі М2, Отже, усі набори на кривій, що проходить через крапку М7, вибираються

мал2. Перетинання кривих байдужності означає протиріччя

Корисності двох товарів для людини. Про рівень корисності набору, забезпечуваному будь-якою комбінацією X й У, можна судити по кривій байдужності, на якій вона знаходиться. Наприклад, на мал. 2 усі набори на кривої 111 забезпечують меншу корисність, чим набори на кривої U-2- Чим далі від початку координат, тим більше корисність, зв'язана з визначеної кривої байдужності.

2. Криві байдужності не перетинаються. Чтобн побачити, чому зто так, розглянете, що означає перетинання кривих байдужності, показанних на мал. 2. Набір А знаходиться в крапці перетинання, загальної для обох кривнх байдужності. Оскільки набір А розташований на кривої U1, споживач не буде розрізняти А й В. Аналогічно набір З - на кривої U2 разом з А. Тому споживач не буде робити розходження й між А й С. Звідси виггікає , що споживач також не розрізняє В й С.

Однак очевидно, що якщо X й V – нормальні товари, то споживач зволіє З перед В. Причина цього в тім, що З відповідає більшій кількості й X, й Y, чим В.

Рис. 3.2.Карта кривих безразличия

1.Визначення граничних витрат

Граничні витрати (ГВ) є одним із найважливіших понять в усій аналітичній економіці. Вони позначають додаткові витрати виробництва на одну додаткову оди¬ницю продукції. Скажімо, фірма виробляє 1000 точильних дисків, а її ВВ становлять 10 000 дол. Якщо ВВ на виробництво 1001 диска становлять 10 015 дол., тоді ГВ виробництва є 15 дол. для 1001 диска.

Щоб проілюструвати обчислення граничних витрат, у табл. 2 використа¬но дані з табл. 1(яка в роботі не приводиться). Цифри стовпця 3 табл. 2 отримуємо шляхом віднімання ВВ на певний обсяг продукції зі стовпця 2 від ВВ на попередній її обсяг. Отже, ГВ першої одиниці становлять ЗО дол. = 85 — 55 дол.; другої одиниці — 25 дол. = 110 дол.—85 дол. і т.д.

Замість того щоб от¬римувати граничні вит¬рати зі стовпця валових витрат, можна отримати величини граничних витрат шляхом відні¬мання кожного значення змінних витрат зі сто¬впця 3 табл. 1 від значень змінних витрат рядком нижче. Чому? Оскільки змінні витрати завжди зростають, як і валові витрати, то єдина відмінність полягає в то¬му, що змінні витрати повинні за визначенням починатися з нуля, а не зі сталої суми постійних витрат. (Порівняйте, що ЗО — 0 = 85 — 55; 55 — ЗО = 110 — 85 і т.д.).

Граничні витрати виробництва — це додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції, їхній розрахунок наведено у табл. 1 через порівняння валових витрат на виробництво суміжних обсягів продукції.

Граничні і валові витрати показано на мал.3. Як бачимо, ВВ пов'язані з ГВ так само, як і загальна корисність з граничною.