Опіки

Опіки

Опіками називаються ушкодження тканин, що виникають внаслідок діяння термічних, фізичних і хімічних агентів.

Розрізняють термічні, хімічні і радіаційні опіки.

Термічні опіки виникають в результаті діяння високої температури на поверхню тіла людини. Загибель тканин настає в результатів зсідання білків від безпосереднього впливу термічного фактора на тканини.

Залежно від тяжкості ураження тканин опіки поділяють на такі чотири ступені.

І ступінь - еритема шкіри (еритематозна форма);

ІІ ступінь - поява на шкірі пухирів (бульозна форма).

ІІІ ступінь: А - некроз поверхневих шарів шкіри;

Б - некроз усієї товщі шкіри;

ІV ступінь - значний некроз шкіри і глибше розміщених тканин, іноді обвуглювання різних ділянок тіла.

Опіки, які займають до 10% поверхні шкірних покривів, розглядаються як місцеве ушкодження. Більш значні опіки ІІ-ІV ступеня, які займають 25-30% поверхні тіла і більше, викликають великі зміни в організмі, що дістали назву опікової хвороби.

Розрізняють три стадії опікової хвороби.

Стадія опікового шоку настає в момент опіку і триває до 2 діб. Відбувається спочатку збудження (еректильна фаза), а потім виснаження і позамежне гальмування нервової системи (торпедна фаза). Опіковий шок характеризується тяжкими геодинамічними розладами, зв'язаними з втратою великої кількості плазми крові і токсичним діянням продуктів розпаду тканин.

Стадія токсемії частіше настає на 2-3-ю добу. Чіткої грані між стадіями току і токсемії немає. Клінічно ця стадія характеризується високою температурою, збудженням, частим блюванням, порушенням функції печінки й обезводнюванням організму, розвитком анемії.

Стадія септико токсемії тривала. Розвиткові інфекційних ускладнень сприяють наявність великої раневої поверхні і зниження реактивності організму. Перебіг і тривалість цієї стадії залежить від правильності і своєчасності проведення патогенетичної терапії опікової хвороби, застосування антибіотиків і своєчасного пластичного закриття опікової рани.

Виділяють також період реконвалесценції (видужання), який характеризується загоєнням ран і нормалізацією функцій організму.

Для лікування таких хворих створені спеціалізовані відділення, у великих містах-опікові центри.

Лікування обпечених починають з проведення протишокових заходів і боротьби з токсемією.

Для цього проводять краплинне вливання крові, плазми, поліглюкіну, протишокових рідин, фізрозчину. В дальшому застосовують закритий або відкритий метод лікування опіків. Закритим методом лікують невеликі обмежені опіки, а відкритим - значні опіки. При глибоких опіках вдаються до оперативних методів лікування - некректомії і шкірної пластики.

Хімічні опіки виникають в результаті впливу на тканини різних хімічних речовин, що мають припікальну дію (міцні кислоти, луги, фосфор, солі важких металів).