Ендокринна система людини

1.Гормон росту, чи саматотропний – СТГ

2.Тиреотропний гормон – ТТГ

3.Адренокортикотропний гормон – АКТГ

4.Фолікулостимулюючий гормон – ФСГ

5.Лютеінізуючий гормон – ЛГ

6.Лютеотропний гормон – ЛТГ

7.Лактогенний гормонГіпофіз має ектодермальне походження. Аденогіпофіз формується кишені Ратке ротової порожнини. Нейрогіпофіз – з проміжного мозку. У дитини між передньою та проміжною долями є щілина, яка у дорослих заростає. Маса гіпофіза немовляти 0.1 грам. Його маса різко зростає у віці 4 - 5 років і з 11 років. По досягненню 18 – 20 років його маса не змінюється 0.5 – 0.6 грамів.

Ацедофідьні клітини з’являються на другому тижні внутрішньоутробного розвитку. Їх кількість зростає до 20-ти років, від 20 до 50 років – незмінна, а потім зменшується. СТГ виділяється ще при внутрішньоутробному розвитку. Кількість СТГ у дітей до 5 років більша, ніж у дорослих, з 5 років СТГ виділяється як у дорослого. Кільлість виділяємого СТГ пов’язано з розвитком відповідних клітин гіпоталамуса. Чутливість до СТГ з віком збільшується. Припинення росту, не дивлячись на СТГ, залежить від кількості естрогенів, зменшуючих його активність, які виділяються в період статевого созрівання. АКТГ, ТТГ починають виділятися також з внутрішньоутробного розвитку. Гонадотропні гормони – ФСГ, ЛГ, ЛТГ, лактогенний гормон – починають виділятися в період статевого созрівання та при грудному кормлінні.

Патології функції передньої долі гіпофіза складається з гіперфункції чи гіпофункції. Гіперфункція СТГ, або гігантизм розвивається при хронічній надлишковій продукції СТГ. Якщо гвороба виникає рано, то формується надзвичайно високий зріст. Якщо хвороба розвивається після припинення росту кісток, то проявляється симптомами акромегалії. Іноді зустрічаються сімейні форми цього синдрому. Акромегалія зустрічається в середньому 5– 7 разів на 1 000 000 населення. Психіка багатьох пацієнтів може бути недорозвинутою: середні здібності, схильність до меланхолії, ідеї переслідування, знижене лібідо, у дівчат порушення менструального циклу. Гіпофункція СТГ, або карликовість зустрічається 1 раз на 15 – 20 тисяч населення. Головна ознака – маленький зріст, дитячий тембр голосу.

АКТГ впливає на функцію кори наднирників. При гіперфункції АКТГ розвивається хвороба Іценко – Кушинга з характерним ожирінням лиця та тулуба і надлишковим волоссям на лиці та тулубі. Збільшується артеріальний тиск, розвивається остеопороз.

ТТГ впливає на функцію щитовидної залози. При його гіпофункції щитовидна залоза атрофує.

Гонадотропні гормони:

ЛТГ зберігає жовте тіло та стимудює його секрецію в яєчниках.

ЛГ в жіночому організмі стимулює ріст фолікула перед овуляцією та виділення жіночих статевих гормонів, які впливають на овуляцію і створення жовтого тіла. У чоловіків ЛГ стимулює вироблення чоловічих статевих гормонів та викликає сперматогенез.

ФСГ регулює розвиток яєчників, стимулює ріст фолікула.

Пролактін – сприяє виділенню молока.

Проміжна доля гіпофіза виділяє меланотропін, що регулює забарвлення шкіряного покрова. Під впливом гормону зернята пігмента розподіляються по всій клітині, внаслідок чого шкіра темніє. При його гіпофункції шкіра блідне.

Нейрогіпофіз формується з нейродерми третього мозкового шлуночка. Має разом з аденогіпофізом спільну капсулу та спільну судинну систему. Він виділяє вазопресин то окситоцин. Вазопресин, або антидеуретичния гормон, впливає на обернене всмоктування води с канальців нефрону в кров, на мускулатуру артеріол чим збільшує кров’яний тиск. Його виділення вночі максимальне і мінімальне опівдні. Стрес також збільшує рівень вазопресина. Він знижує реакцію на біль. Виділення вазопресина здійснюється рефлекторно. При збільшенні осмотичного тиску осморецептори сосудів збуджуються, це збудження передається в підбугрову область, де починається виділення вазопресина. При гіпофункції вазопресина розвивається нецукровий діабет, сечі виділяється 10 – 20 літрів на добу. Окситацин впливає на скорочення матки під час родів.