АЛКОГОЛІЗМ, НАРКОМАНІЯ, ВІЛ/СНІД ЯК СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
3. ВІЛ/СНІД : характеристика та шляхи попередження.
В кінці ХХ ст. людство зіткнулося з появою нової вірусної хвороби - СНІДУ (синдрому надбаного імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини) - збудника СНІДУ.
Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.
В теперішній час ВІЛ - інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу. Згідно міжнародним даним за час розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.
Наша держава має найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед республік колишнього СРСР. Найбільш уражені ВІЛ - інфекцією жителі Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, АР Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба уражає переважно молоде покоління - найбільш активну у репродуктивному і прцездатному відношенні верству населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу - вплив на суспільно корисне життя молодого, здорового прошарку людей.
Україна займає перше місце в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого покоління - юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років (1,3% юнаків та 0,6 дівчат)
За даними міжнародних організацій, лікування ВІЛ/СНІДу є найбільш дорогим з усіх видів медичної допомоги. Мільйони доларів витрачають провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку діагностичних і лікувальних препаратів, створення анти-СНІД вакцини, але поки що - безрезультатно.
Збудник СНІДу - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає (синдром) клінічних ознак, які обумовлені глибоким ураженням імунної системи організму. Стійкість цього вірусу у зовнішньому середовищі невисока. Він гине при температурі + 100 С миттєво, при + 56 С протягом 30 хвилин, швидко руйнується під дією спирту, ефиру, ацетону, пероксиду, водню, хлоровмістких препаратів та сонячних променів. Збудник СНІДу виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як "інкубатор", в якому відбувається їхній поділ і розмноження. Розміри ВІЛ дуже малі: на лінії довжиною в 1 см може розміститись близько 100 тис. вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою, являючись джерелом розповсюдження хвороби.
Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах людини і тому не може передаватися від тварини до людини. Отже отримати ураження вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є сама джерелом ВІЛ-інфекції.
Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини. Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:
- статевий;
- парентеральний (проникнення вірусу в кров);
- вертикальний (від ВІЛ - інфікованої матері дитині).