Залози внутрішньої секреції
Це залози, які не мають вивідних протоків, і виділяють свою “продукцію” - гормони, безпосередньо в кров, яка омиває ці золози. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загрудинну, паращитоподібні, наднирники, острівці Лан-герганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. В зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.
Всі залози виникли в процесі еволюції в різний час, у різних місцях та з різних дже-рел. В зв'язку з цим розташування, розміри, форма, будова і функції цих органів дуже різноманітні.
Епіфіз (corpus pineale; шишкоподібне тіло; пінеальна залоза) - конусоподібний ви-ріст проміжного мозку (епіталамус), верхній мозковий придаток. У філогенезі виник із тім'яного органу зору (тім'яне око), який у сучасних круглоротих ще зберіг окоподібну будову, а у безхвостих амфібій є підшкірним рудиментом. У ссавців тім'яне око перет-ворюється у ендокринну залозу. Епіфіз (8 х 4-6 мм) - сплюснутий у краніально-каудальному напрямку, розташовується у поздовжній борозні (між горбками) даху се-реднього мозку і сполучений з проміжним мозком через спайку повідків надгорбкової ділянки. У людини епіфіз важить 100-200 мг.
Трансдуктор - перетворює нервовий імпульс у гормон. Досліджена ця
залоза недостатньо.
Васкуляризація від гілок задньої артерії великого мозку та безпосереднім контактом із спинномозковою рідиною (відтікає кров у сплетення 3-го шлуночка. За кровопоста-чанням поступається ниркам.
Епіфіз складається із світлих, багатих на цитоплоазму клітин з великим ядром (пі-неалоцити) та дрібних - з темним ядром та вузькою смужкою цитоплазми.
Гіпофункція у людини - передчасне статеве та фізичне дозрівання.
Гіперфункція - недорозвиток статевих залоз та вторинних статевих ознак.
Іннервація: симпатичною нервовою системою. Отримує колатералі від
зорового тракту.
Гіпофіз (hypophysis) - нижній мозковий придаток, у хребетних утворюється із вип'я-чування стінки глоткової кишені ротової бухти (аденогіпофіз, передня частка; складає 70-80% маси всього гіпофіза) і виросту (лійки) проміжного мозку (задня частка, нейро-гіпофіз). У людини невеликого розміру (10 х 15 х 5 мм, маса - 0,3 - 0,7 г) овальної фо-рми тіло рожевого кольору. Розташований у ямці турецького сідла клиноподібної кіст-ки основи черепа, діафрагмою сідла (частина твердої мозкової оболонки) відділений від порожнини черепа. Гіпофіз зв'язаний невеличкою ніжкою (вершина лійки 3-го шлу-ночка) з сірим горбом.
Аденогіпофіз - поліморфна ендокринна залоза. Більша частина гормонів цієї частки виконує роль регуляторів інших залоз - тобто тропні або гландотропні гормони.
Крім тропних гормонів у передній частці гіпофізу утворюються гормони, які викону-ють самостійну функцію (тобто є ефекторними): пролактин - регулює лактацію у ссав-ців, диференціацію різних тканин, ростові і обмінні процеси, інстинкти вихожування нащадків; ліпотропін (альфа і бета) - регулятори жирового обміну і прогормони факто-рів, які регулюють процеси, що відбуваються у головному мозку.
Нейрогіпофіз (нейрогліальне походження) побудований в основному із пітуіцитів - клітин, що нагадують собою клітини нейроглії. Нейрогіпофіз - ендокринний орган, який акумулює і секретує гормони (окситоцин і АДГ), синтезовані в нейросекреторних клітинах (супраоптичних та паравентрикулярних) ядер гіпоталамуса. Терміналі аксонів нейросекреторних клітин утворюють тісні контакти із капілярами гіпофіза, у які виділяються гормони. Аксони - це гіпоталамо-гіпофізарний тракт лійки. Процес виділення гормонів із аксонів нагадує такий виведення медіатора у синапсі у відповідь на генерацію потенціалу.